1. Коментована стаття передбачає випадки відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від судових витрат.
Відстрочення – це перенесення строку виконання обов’язку сторони щодо сплати судового збору та (або) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на інший час.
Розстрочення – це сплата судового збору та (або) витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи кількома частинами у строки, встановлені судом.
Слід звернути увагу, що предметом відстрочення і розстрочення може бути лише судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Відстрочення і розстрочення сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи належить до повноважень суду першої інстанції.
Фактичною підставою для відстрочення або розстрочення є майновий стан сторони. В коментованій статті не йдеться про те, який саме майновий стан мається на увазі. Однак логічно, що питання про відстрочення або розстрочення витрат постає у разі, коли майновий стан особи є таким, що утруднює виконання цього обов’язку у повному обсязі у встановлений законом строк. Іншими словами, суд вправі постановити ухвалу про відстрочення або розстрочення враховуючи незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони.
Коментована стаття не містить обмежень для її застосування в залежності від того хто є стороною у справі – фізична чи юридична особа. Тому відстрочення або розстрочення може бути надано також і юридичній особі.
На наш погляд, враховуючи дію принципу змагальності, суд не вправі вирішувати питання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору або витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з власної ініціативи. Це питання вправі поставити перед судом позивач або його представник шляхом подання відповідного обґрунтованого клопотання. Питання про відстрочення чи розстрочення витрат може ставити і відповідач у разі подання ним зустрічного позову.
У клопотанні про відстрочення (розстрочення) сплати збору або витрат сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та подати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами, наприклад, за комунальні послуги; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців тощо.
Клопотання подається разом з позовною заявою або викладається в прохальній частині позовної заяви. В іншому випадку у суду не буде підстав для відстрочення або розстрочення і він зобов’язаний буде залишити позовну заяву без руху.
Коментована стаття передбачає можливість відстрочення (розстрочення) сплати судового збору та витрат інформаційно-технічне забезпечення на певний строк, визначений календарною датою (наприклад, до 01 вересня 2010 року) або до ухвалення судового рішення. Коли саме станеться ця подія, навіть суд точно не знає. Тому й наслідки є неоднаковими. Так, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК залишається без розгляду. Натомість, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення, витрати стягуються за судовим рішенням у справі.
Відповідно до ч 4 коментованої статті, у разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову. Тобто розмір судового збору, сплаченого попередньо, зараховується в рахунок оплати збору за подання позовної заяви.
2. Внаслідок незадовільного майнового стану сторони суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Ця норма стосується лише витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; 4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов’язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача. До судового збору коментована норма не застосовується, тому звільнити від сплати судового збору або зменшити його розмір суд не може.
Суд не вправі звільняти від сплати чи зменшувати розмір судового збору в дохід держави. Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” судовий збір відноситься до загальнодержавних податків і зборів. Порядок зарахування загальнодержавних податків до державного бюджету, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається законами України. Виходячи із змісту п. 24 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” звільнити від сплати державного мита по судовим справам може місцева рада, до бюджету якої мають зараховуватися суми цього мита.[34]
Практичне застосування цієї норми породжує питання про джерела компенсації цих витрат. Адже зрозуміло, що ухвала суду про звільнення від витрат на правову допомогу або на проведення судових експертиз, сама по собі не є достатньою для того, що б допомога надавалася, а експертиза проводилася безкоштовно. Докладніше про це у коментарі до ст. 88 ЦПК.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Статус пенсіонера і правильно подане клопотання розжалобило ВСУ, і той звільнив його від сплати судового збору за подання зави про перегляд (ВСУ у справі № 6-1922ц16 від 9 вересня 2016р.)
Оприлюднюємо як приклад, що таке все таки буває. Можливо спираючись на цей приклад пенсіонерам вдасться розжалобити і суди і нижчих інстанцій та переконати їх застосувати ст. 82 ЦПК України - "відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати".
Але наскільки це гуманно? Здається, що ні. Пенсіонер шукаючи справедливості бездумно проводить останні роки свого життя у судах і отримує відмовні рішення. І тут Верховний Суд начебто дає йому примарну надію на перегляд. Принаймні йому так здається оскільки його звільняють від сплати судового збору. Проте, навіщо це. Розглянувши через рік ця заяву ВСУ найімовірніше відмовить у її задоволені, а пенсіонер ще більше втратить здоров’я в очікуванні і такому негативному результаті. А потім залишається ЕСПЛ, но там можна і не дожити до рішення або його виконання.