1. Спадкуванням є перехід прав та обов´язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Під спадкуванням мається на увазі перехід майнових і деяких особистих немайнових прав та обов´язків фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб — його спадкоємців. Спадщиною є сукупність цих прав та обов´язків. Сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок спадкування складає інститут цивільного права, який іменується «спадковим правом ».
Спадкове право захищає власність фізичних осіб, стимулює їхню матеріальну зацікавленість у результатах праці, врешті, зміцнює сімейні відносини, оскільки закон відносить до спадкоємців осіб, пов´язаних зі спадкодавцем кровним походженням, шлюбними відносинами, усиновленням. Нормами спадкового права передбачено захист прав неповнолітніх, а також непрацездатних осіб.
Спадкування — це правовідносини, в яких є дві сторони: спадкодавець та спадкоємець.
Спадкодавцями можуть бути тільки фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Не можуть бути спадкодавцями юридичні особи, оскільки у випадках припинення діяльності організацій порядок передачі їхнього майна іншим особам або державі визначається не нормами про спадкування, а спеціальними правилами про ліквідацію чи реорганізацію юридичних осіб.
Спадкоємці — це вказані у заповіті або у законі особи, до яких переходять цивільні права і обов´язки спадкодавця.
Спадкування виникає у випадку смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленому законом порядку, де підставою виникнення спадкових правовідносин є рішення суду, яке ґрунтується на припущенні, що фізична особа (спадкодавець) померла, (див. коментар до ст. 1220). З цими юридичними фактами закон пов´язує появу у спадкоємців права на прийняття спадщини, а у всіх інших осіб — обов´язку не перешкоджати їм у здійсненні цього права. Після прийняття спадщини спадкоємець стає учасником тих самих правовідносин, суб´єктом яких раніше був спадкодавець, тобто фактично відбувається заміна суб´єкта у правовідносинах, учасником яких був спадкодавець.
Крім цивільних прав, до спадкоємців переходять також і майнові обов´язки спадкодавця (наприклад, сплата боргів, відшкодування заподіяної шкоди тощо). Права й обов´язки спадкодавця, що входять до складу спадщини переходять до спадкоємців як єдине ціле. Тому, якщо спадкоємець приймає якусь частину спадщини, то він вважається таким, що прийняв усю спадщину, що йому належить за законом і за заповітом. Такий перехід прав і обов´язків називається універсальним правонаступництвом, де спадщина переходить до спадкоємця як єдине ціле.
Від універсального правонаступництва відрізняють правонаступництво сингулярне, при якому до спадкоємця переходить не вся сукупність прав і обов´язків спадкодавця, а лише певна кількість його прав (або обов´язків). Наприклад, якщо заповітом спадкодавець поклав на спадкоємця обов´язок передати яку-небудь з отриманих у спадщину речей у користування третій особі, то ця третя особа буде сингулярним правонаступником і до того ж одержує відповідні права не безпосередньо від спадкодавця, а через спадкоємця.
page
youtube
