1. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Зміст ст. 1174 ЦК відповідає, також, вимогам ст. 56 Конституції України, що передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
Посадовими особами, мова про яких іде в ст. 1174 ЦК, є не будь-які працівники державних органів та органів місцевого самоврядування, а лише ті, які віднесені до категорії посадових осіб Законом України від 16 грудня 1993 p. «Про державну службу» та Законом України від 21 травня 1997 р. «Про органи місцевого самоврядування». Так, відповідно до Закону України «Про державну службу», посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (ст. 2). Посадовою особою, за Законом України «Про органи місцевого самоврядування», є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 1).
Для настання відповідальності, передбаченої ст. 1174 ЦК, необхідно, щоб посадова або службова особа завдала шкоди при здійсненні своїх повноважень, обсяг яких встановлюється відповідними правовими актами. Такі особи наділені правом в межах своєї компетенції давати як для громадян, так і для установ, незалежно від відомчої належності чи підлеглості, вказівки правового характеру, що підлягають обов´язковому виконанню, застосувати примусові заходи і щодо громадян, які безпосередньо не підпорядковані їм по службі. До них відносяться, зокрема, народні депутати України, місцевих рад народних депутатів, сільські, селищні, міські голови, судді, народні засідателі, прокурори, слідчі, оперативний склад служби безпеки, всі працівники міліції, інспектори державних інспекцій, а також військові коменданти, начальники гарнізонів, військовий патруль, вартові на посту та інші військовослужбовці при виконанні ними обов´язків по підтриманню громадського порядку, у тому числі й військовослужбовці конвойної служби та охорони місць позбавлення волі.
Відповідно до змісту ст. 1174 ЦК, обов´язок відшкодувати завдану шкоду перед потерпілим покладається не на посадову або службову особу, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю якої завдано шкоди, а на органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування. Тобто вимоги про відшкодування шкоди до осіб, які безпосередньо її завдали, не повинні пред´являтися незалежно від їх вини. Тобто має місце відповідальність органів державної влади або місцевого самоврядування без вини.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.. 1174 ЦК України - державою Україна (Справа № 583/1229/15-ц, 31.05.17)
Ця справа є цікавою з багатьох точок зору оскільки постановлені в ній судові рішення дають відповіді, принаймні, на три питання: до кого пред’являється цивільний позов; який розмір моральної шкоди є реальним; хто саме здійснює потерпілому виплату стягнутих коштів.
З матеріалів справи вбачається, що вироком районного суду визнано винним оперуповноваженого відділення карного розшуку відділу обласного управління МВС у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, а саме: перевищення влади та службових повноважень, що супроводжувалося насильством, застосуванням зброї, та спричинило тяжкі наслідки - смерть чоловіка позивачки.
Діючи в інтересах неповнолітнього сина померлого чоловіка, позивачка звернулась з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином до Головного управління поліції України в області, Державної казначейської служби України. Розмір шкоди позивачка оцінила у 1 млн. грн.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивачки 939 600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. Рішенням апеляційного суду вказане рішення суду змінено. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивачки, яка діє в інтересах неповнолітнього, 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів державного бюджету з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.
ВССУ залишив без змін саме рішення суду першої інстанції, погодившись з висновком про те, що внаслідок злочинних дій неповнолітня дитина втратила близьку людину, чим йому завдано моральної шкоди, яка полягає в його душевних стражданнях з приводу передчасної смерті батька. З огляду на інтенсивність, тривалість та ступінь негативного впливу душевних страждань розмір відшкодування моральної шкоди у 939 600 грн. є адекватним.
При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що за відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України (стосується випадків незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт) повинні діяти правила ч. 6 шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).
Отже обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна. Така правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України № 6-440цс16 від 25 травня 2016 року.
Такий підхід відповідає вимогам ст. 56 Конституції України, що передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому слід мати на увазі, що згідно із ст. 1191 ЦК України Держава Україна, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.