1. Відповідно до ст. 164 СК позбавлення батьківських прав здійснюється тільки судом. Коментована стаття встановлює вичерпний перелік осіб, уповноважених подати позов про позбавлення батьківських прав. Таке право мають: один з батьків; опікун, піклувальник; особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому перебуває дитина; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
2. Особами, в сім'ї яких проживає дитина, що мають право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, мають бути: фактичні вихователі – особи, які взяли у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (див. коментар до ст. 261 СК); патронатні вихователі (ст. 252 СК); прийомні батьки (ст. 256 СК); батьки-вихователі (ст. 256 СК).
Таким чином, даний позов можуть подати особи, в сім'ї яких проживає дитина, незалежно від родинних зв'язків з дитиною. Основною умовою подання позову такими особами позову є проживання дитини у їх сім'ї більше ніж шість місяців. Оскільки відсутність батьківського піклування протягом цього періоду є однією з підстав для позбавлення батьківських прав.
3. До закладів, в яких перебуває дитина, належать навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, що знаходяться як у віданні Міністерства охорони здоров'я, так і Міністерства освіти України. Дошкільні, середні та позашкільні навчальні заклади, у яких діти знаходяться протягом обмеженого часу впродовж дня, не мають права звертатися до суду з позовом про позбавлення батьків (або одного з них) дитини батьківських прав.
4. При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
5. При вирішенні спору про позбавлення батьківських прав має бути вислухана дитина, яка може висловити свою думку. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
6. При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь прокурора (п. 8.1 Наказу Генерального Прокурора України від 15.04.2004 № 6/1гн "Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод неповнолітніх").
Аналізуйте судовий акт: Позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновок виконкому та попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01 листопада 2017р.)
Випадок цікавий тим, що із позовом про позбавлення батьківських прав при чому відразу обох батьків звернулися дід та баба дитини в порядку, передбаченому ст. 165 СК України. Дитина фактично проживала із позивачами, мати офіційно відмовилася від дитини, проте батько все ж таки вирішив поборотися. Разом із вимогою позбавлення батьківських прав позивачі заявляли вимогу про присудження аліментів з батьків на утримання дитини.
Хоча суд першої інстанції і задовільнив позов, а суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції, суд касаційної інстанції такі рішення в частині позбавлення батьківських прав скасував і направи справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема суд касаційної інстанції підкреслив наступне. При позбавленні батьківських прав суду слід не тільки встановити ухилення батька від виконання батьківських обов’язків, а також чи попереджувався батько офіційно про необхідність зміни ставлення до дитини. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, тому важливе значення має висновок виконкому органу місцевого самоврядування про доцільність або передчасність застосування такого заходу. Слід також звернути увагу на те, створюються перешкоди для спілкування батька із дитиною з боку особи, з якою дитина проживає (в даному випадку дід та баба). Сам факт оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядку свідчить про наявність бажання у батька приймати учать у вихованні дитини.