Чинний Кримінальний процесуальний кодекс, на відміну від попереднього (КПК 1960 p.), передбачає окрему главу (другу), в якій перелічуються засади, що лежать в основі змісту і форми кримінального провадження, а також визначає у загальному вигляді їх зміст.
Коментована стаття закріплює загальні засади кримінального провадження, які в своїй основі співзвучні з нормами Конституції України, що визначають сутність взаємин людини і громадянина з державою (її органами), закріплюють права, свободи і обов´язки людини і громадянина у таких взаєминах, встанов-
люють основи організації і діяльності правоохоронних, правозахисних органів і суду та визначають основні засади судочинства, зокрема в кримінальному провадженні. У кримінальній процесуальній доктрині загалом сформувалась думка щодо сутності засад кримінального провадження. Залишаючи поза увагою деталі, її можна сформулювати таким чином: засади кримінального провадження - це закріплені у Конституції України, загальновизнаних міжнародних актах та у кримінальному процесуальному законодавстві фундаментальні (базові) керівні для учасників провадження положення, що виражають і визначають найістотніші властивості провадження, вимоги до правил і способу діяльності, насамперед, органів і службових осіб, які ведуть кримінальне провадження, та є гарантіями забезпечення дотримання прав, свобод, законних інтересів тих учасників провадження, які залучаються до нього, а в підсумку - виконання завдань кримінального провадження.
2. Частина 3 ст. 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, в тому числі і в кримінальних справах. Більшість цих засад передбачені в коментованій статті. Проте деякі з них не наведені. Це, зокрема, підтримання обвинувачення в суді прокурором та забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Невключения цих конституційних засад до переліку загальних засад кримінального судочинства в коментованій статті, очевидно, пояснюється тим, що засада забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду поглинається більш загальною засадою, сформульованою у її п. 17 - забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Стосовно конституційної засади кримінального судочинства щодо підтримання обвинувачення в суді прокурором, то вона знайшла своє закріплення і прояв у багатьох нормах КПК, пов´язаних зі складанням обвинувального акта (ст. 291), участю прокурора в підготовчому провадженні суду (ч. 2 ст. 314), в судовому розгляді справи (ст. 324, ст.ст. 338-341, ст. 364 тощо). Розгляд справ про кримінальні правопорушення без участі прокурора і підтримання ним обвинувачення в суді взагалі неможливе. Єдиним винятком є випадок, коли прокурор відмовляється від підтримання державного обвинувачення в суді. Обвинувачення в такому разі вправі підтримувати потерпілий, і воно набуває характеру приватного (див. коментар до ст. 340 КПК). Чинний КПК, на відміну від свого попередника, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором визначає як його обов´язок у всіх справах про вчинення кримінального правопорушення, незважаючи на їх публічний чи приватний характер.
3. Загальні засади кримінального провадження пов´язані між собою, підпорядковуються суворій логіці і становлять єдину ієрархічну систему, в якій порушення якоїсь однієї засади неминуче спричинить порушення й інших, зокрема засад-максимів, до яких, вважаємо, слід віднести засади верховенства права та законності. Маючи наскрізний характер, перелічені в коментованій статті засади проявляють свою дію у всіх стадіях кримінального провадження, проте в деяких - з окремими особливостями. Найбільш повно вони реалізуються у стадії судового провадження в суді першої інстанції.
-- 39
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Апеляційний суд вправі повторно досліджувати докази навіть і за відсутності відповідного клопотання сторони (ВС/ККС у справі № 180/1597/17 від 20.10.2021)
Як вбачається із вказаної норми підставою для проведення судом повторного дослідження доказів є відповідне клопотання сторони. Але ККС вважаю, що із урахуванням принципу диспозитивності заявлення такого клопотання не є обов’язковим. У даній справі стороною захисту на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що докази у справі якими суди обґрунтовували наявність провини обвинуваченого в вчиненні злочину є недопустимими, але апеляційний суд на вказаний факт ваги не звернув. Читати повністюПоложеннями частини 3 статті 403 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.