у
з
Потерпілий є одним з основних учасників кримінального провадження, від процесуальної активності якого залежить з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення і прийняття законного, обгрунтованого і справедливого судового рішення. У свою чергу, процесуальна активність потерпілого залежить від своєчасності визнання особи потерпілим і від належного роз'яснення їй слідчим, прокурором, слідчим суддею і судом процесуальних прав та обов'язків у кримінальному провадженні, на різних його стадіях, і забезпечення можливостей для їх реалізації, у кінцевому підсумку - забезпечення доступу потерпілого до правосуддя.
2. Про свої процесуальні права та обов'язки потерпілий повідомляється шляхом:
вручення потерпілому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення або заяву про залучення до справи як потерпілого (див. ч. 2 і 3 ст. 55 КПК);
роз'яснення прав перед допитом чи іншою слідчою (розшуковою) дією, в якій потерпілий бере участь (див. ч. З ст. 223, ч. З ст. 224 КПК);
роз'яснення права на ознайомлення з матеріалами, які сторони відкривають одна одній після закінчення досудового розслідування (див. ч. 8 ст. 290 КПК);
вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки на початку підготовчого судового засідання (див. ч. 2 ст. 314 КПК);
вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки на початку судового розгляду (ст. 345 КПК);
роз'яснення слідчим, прокурором потерпілому права на укладення з підозрюваним угоди про примирення (див. ч. 7 ст. 469 КПК) тощо.
3. Реалізація потерпілим права знати сутність підозри чи обвинувачення дозволяє йому зіставити письмове повідомлення про підозру чи обвинувальний акт зі змістом своєї заяви про вчинення кримінального правопорушення, з'ясувати, чи всі істотні обставини вчинення кримінального правопорушення в них враховані і заявити клопотання про зміну чи доповнення обвинувачення.
4. Право потерпілого бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного чи обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження дозволяє йому, зокрема, за необхідності своєчасно самостійно вжити заходів, щоб убезпечити себе, членів своєї сім'ї, майна чи житла від неправомірних дій підозрюваного, обвинуваченого, якого звільнено з-під варти чи з-під домашнього арешту, або ж заявити прокурору, суду клопотання про вжиття заходів забезпечення безпеки.
173
5. Право бути повідомленим про закінчення досудового розслідування дозволяє потерпілому знати про форму закінчення досудового розслідування і подавати скаргу на відповідне процесуальне рішення прокурора чи реалізувати інші права, які він має у зв'язку з закінченням досудового розслідування.
6. Потерпілий може подавати слідчому, прокурору, слідчому судді, суду докази, зібрані ним самим або ж заявити клопотання про витребування доказів особою чи органом, який здійснює провадження. Згідно з ч. З ст. 93 КПК потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
7. Обгрунтована заява потерпілого про відвід іншого суб'єкта кримінального провадження за наявності обставин, які виключають його участь у цьому кримінальному провадженні, має на меті досягнення законного інтересу, який полягає в тому, щоб у провадженні про вчинене щодо нього кримінальне правопорушення було проведено всебічне, повне і об'єктивне досудове розслідування, неупереджений судовий розгляд, а на його основі ухвалено законне, обгрунтоване і справедливе судове рішення. До кола осіб, яким може бути заявлено відвід потерпілим КПК віднесено суддю, слідчого суддю, присяжного, прокурора, слідчого, захисника підозрюваного чи обвинуваченого, представника потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача, спеціаліста, експерта, перекладача, секретаря судового засідання. Про підстави для їх відводу див. ст.ст. 75-79 КПК. Про порядок вирішення питання про відвід та наслідки відводу цих осіб див. ст.ст. 80-83 КПК.
8. Потерпілий має право заявляти клопотання про проведення додаткових слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій з метою перевірки наявних і отримання нових доказів для з'ясування обставин вчинення щодо нього кримінального правопорушення, про ознайомлення його з матеріалами досудового розслідування як до його закінчення (ст. 221 КПК), так і після його закінчення у зв'язку з відкриттям матеріалів сторонами одна одній (див. ч. 7 ст. 290 КПК), про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім'ї, близьких родичів, майна, житла тощо.
9. Якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо потерпілого, членів його сім'ї та близьких родичів робляться спроби вплинути на цих учасників кримінального провадження, то за наявності реальної загрози життю і здоров'ю, житлу чи майну цих осіб, всі вони мають право на забезпечення безпеки. Порядок вжиття заходів для забезпечення безпеки потерпілому, членам його сім'ї, близьким родичам, майна, житла визначено Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р. При цьому забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кри-
174
мінальному судочинстві, - це здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного здійснення правосуддя (див. ст. 1 Закону).
Невжиття заходів безпеки щодо потерпілого, членів його сім'ї та близьких родичів, якщо це спричинило тяжкі наслідки, тягне за собою кримінальну відповідальність (ст. 380 КК України).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Хоча потерпілий і є самостійним учасником кримінального провадження, проте він не може подавати клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів (ВС/ККС у справі № 161/19398/17 від 02.04.2020)
Нормами статті 56 Кримінального процесуального кодексу України одним з прав потерпілого є право подавати слідчому, прокурору, слідчому судді, суду докази. Але чи може потерпілий максимально використати це право? Очевидним є той факт, що поданню будь-яких доказів у кримінальному процесі передує процес збирання таких доказів.
Слід звернути увагу читача на те, що досить часто трапляється так що потрібні докази знаходяться у інших осіб, які аж ніяк не палають бажанням їх надавати.
З метою отримання таких доказів законодавцем в кримінальному процесуальному законі передбачена можливість отримання тих чи інших речей та документів на підставі ухвали слідчого судді.
Але ж хто може подавати такі клопотання? Чи входить в коло таких осіб потерпілий?
У даній справі потерпілий подав клопотання слідчому судді про надання доступу до речей і документів.
Слідчим такий дозвіл було надано.
Натомість прокурор вважаючи таку ухвали незаконною оскаржив її у апеляційному порядку.
Апеляційним судом у відкритті провадження було відмовлено оскільки ухвала слідчого судді про надання (забезпечення) дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів відповідно до положень ст. 309 КПК України апеляційному оскарженню не підлягає.
Така відмова стала підставою для касаційного оскарження ухвали апеляційного суду знову ж таки прокурором з тих підстав, що згідно зі ст. 160 КПК України стороною кримінального провадження, яка має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів, є орган досудового розслідування та прокурор, а не потерпілий.
Суд касаційної інстанції із такими доводами погодився.
Надаючи оцінку позиції прокурора Касаційний кримінальний суд вказав, що за ч. 1 ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України сторонами кримінального провадження є, зокрема, з боку обвинувачення – слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК України. Такими випадками є: відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді (ст. 340 КПК України); 2) зміна прокурором обвинувачення і поставлення питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі (ст. 338 КПК України).
В усіх інших випадках потерпілий не є стороною кримінального провадження і займає самостійну позицію як учасник кримінального провадження.
Отже, потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя відповідно не має права надавати такий дозвіл.
Водночас потерпілий має право ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 220 КПК України.