Стаття 87. Помилування

1. Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.
2. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призна­ченого судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років.

1. Виходячи із принципу гуманізації суспільних відносин, у п. 27 ст. 106 Консти­туції України зазначається, що Президент України здійснює помилування.

Помилування - це акт глави держави, за яким персонально визначена особа або кілька осіб, як правило, повністю або частково звільняється (звільняються) від по­карання (незалежно від тяжкості вчиненого злочину), а також до неї може застосову­ватися більш м’ яке покарання.

Цікавим є той факт, що в Конституції України, як і в радянських конституціях, помилування виступає як виключне право, повноваження вищого органу державної влади.

1. Особливістю акта помилування є його персоніфікованість - у ньому зазнача­ються конкретні імена і прізвища помилуваних осіб.

Порядок здійснення помилування визначається Положенням про порядок здій­снення помилування, затвердженим Указом Президента України від і6 вересня 2010 р. № 902, у якому зазначається, що помилування засуджених може мати місце у вигляді:

• заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше два­дцяти п’ яти років;
• повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додатко­вого покарання;
• заміни покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

1. Право на клопотання про помилування має особа, яка:

• засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;
• засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Укра­їну без умови про незастосування помилування, вирок суду щодо якої приведено у відповідність із законодавством України;
• засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про по­милування.

1. Відповідно до Положення про порядок здійснення помилування підготовку матеріалів для розгляду клопотань про помилування та повідомлення заявника про результати розгляду здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Пре­зидента України (далі - Управління).

Підготовлені Управлінням матеріали попередньо розглядаються Комісією при Президентові України з питань помилування (далі - Комісія).

Розглянувши клопотання про помилування і матеріали, підготовлені Управлінням, Комісія вносить Президентові України пропозицію щодо застосування помилування. Про клопотання, у яких Комісією не знайдено підстав для помилування, вона допо­відає Президенту України.

1. Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:

• ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, особа засудже­ного, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, поведінка і ставлення особи до праці до засудження та в установах й інших органах виконання покарань, стан відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та інші обставини;
• думка адміністрації установи виконання покарань або іншого органу, який ви­конує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.

1. Особа, яку раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за вчинен­ня умисних злочинів або до якої раніше застосовувалися амністія, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміна невідбутої частини покарання більш м’ яким, звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо вона до погашення чи зняття судимості знову вчинила умисний злочин, може бути помилувана лише у виняткових випадках.
2. Про помилування засудженого Президент України видає указ.
3. У разі відхилення клопотання про помилування повторне клопотання особи, засудженої до довічного позбавлення волі, може бути внесено не раніше ніж через п’ять років, а щодо інших засуджених - не раніше ніж через рік із часу відхилення попереднього клопотання.
4. Положення Указу Президента України про помилування є нормами прямої дії і не потребують прийняття додаткових рішень судом, як при застосуванні амністії.
5. Важливо зазначити, що помилування не ставиться в залежність від тяжкості вчиненого злочину або суворості призначеного судом покарання, зазначене лише враховується при розгляді клопотання.
6. За своєю юридичною природою помилування є не реабілітацією, а лише звільненням від покарання. Воно не усуває самого факту вчинення злочину: якщо особа після звільнення від покарання за помилуванням вчинить новий злочин, то цей факт буде основою для визнання його повторності, у тому числі й рецидиву, за умови, що за попередній злочин не було погашено чи знято судимість (див. коментар до статей 32 34 88-91 КК).