Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Об’єктом злочину є порядок додержання законів та звичаїв ведення війни. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. установлює такий порядок поводження з військовополоненими, при якому охороня­ються їх життя, здоров ’я, честь і гідність. Відповідно до цієї конвенції у чинно­му Кодексі передбачена кримінальна відповідальність за погане поводження з вій­ськовополоненими.

Військовополонені - це особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті, та які потрапляють під владу противника. Режим воєнного по­лону поширюється також на особовий склад ополчень, загонів добровольців, що входять до їх складу, особовий склад організованих рухів опору тощо.

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечним діянням у формі: 1) поганого поводження з військовополоненими: а) яке мало місце неодно­разово; б) пов’язане з особливою жорстокістю; в) спрямоване проти хворих і поранених; 2) недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених осіб.

Погане поводження з військовополоненими може виражатися в діях військово­службовця, якими спричиняється шкода здоров’ю, порушуються права і честь вій­ськовополонених (нанесення побоїв, спричинення тілесних ушкоджень, катування й інші прояви жорстокості). Подібні дії тягнуть за собою відповідальність у випадках, коли вони вчинювались за наявності хоча б однієї із вказаних у ст. 434 КК обтяжуючих обставин: мали місце неодноразово, тобто не менш як два рази, або супроводжувались особливою жорстокістю, або були спрямовані проти поранених та хворих.

Недбале виконання обов ’язків щодо хворих і поранених військовополонених полягає у злочинно недбалому виконанні обов’язків з надання їм лікарської допомоги і догляду за тими, хто цього потребує. Закон спеціально застерігає, що в таких випадках відповідальність за ст. 434 КК настає тільки тоді, коли відсутні ознаки більш тяжкого злочину.

Суб’єктивна сторона поганого поводження з військовополоненими характе­ризується умисною формою вини, а недбале виконання обов’язків щодо хворих та поранених - необережною формою вини.

Суб’єктом поганого поводження з військовополоненими може бути будь-який військовослужбовець, що за тих чи інших обставин вступив у постійний або тимчасовий контакт з військовополоненими.

Суб’єктом недбалого виконання обов ’язків можуть бути тільки ті військовослуж­бовці, на яких покладене лікування хворих і поранених або піклування про них. Це можуть бути як військовослужбовці Збройних Сил України, так і особи зі складу армії противника, які залучалися для надання лікарської допомоги хворим і пораненим військовополоненим.

Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними

Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста, Червоного Пів­місяця, Червоного Кристала особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, -

караються позбавленням волі на строк до двох років.

(Стаття 435 в редакції Закону України № 1675-УІ від 22 жовтня 2009 р.)

Об’єктом злочину є порядок додержання законів та звичаїв ведення війни. Женевська конвенція про покращення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949р. приписує (наказує) сторонам, що воюють, утримуватися від нападу на санітарні формування, транспорти і їх особовий склад, а при веденні бойових дій санітарні заклади повинні по можливості оберігатись і щадитися.

Для кращого розпізнавання санітарні служби мають відмітні емблеми: знак «Чер­воний Хрест» на білому полі, а в деяких державах «Червоний Півмісяць» або «Чер­воний Кристал» на білому полі. Використання подібних знаків з іншою метою і особами, які не мають відношення до санітарної служби, заборонено.

Відповідно до міжнародних угод передбачена кримінальна відповідальність за зловживання цими знаками.

Об’єктивна сторона злочину може виражатися: 1) у носінні в районі воєнних дій знаків Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Кристала військово­службовцями, які не мають на це права; 2) у зловживанні у воєнний час відмітними знаками, які надані санітарній службі. Наприклад, утворює склад злочину використання військовослужбовцем у воєнний час для мети, яка не має ніякого відношення до санітарної служби, морських суден, пофарбованих у білий колір, і таких, що мають на бортах і горизонтальній поверхні знаки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або Червоного Кристала.

Із суб’єктивної сторони цей злочин можє бути вчинений тільки з прямим умислом.

Суб’єктом злочину може бути будь-який військовослужбовець.

Про район воєнних дій див. коментар до ст. 433 КК.