Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності

Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особ­ливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обви­нувачення або іншою фальсифікацією, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 62 Конституції України проголошує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У разі порушення цих вимог настає відповідальність за ст. 372 КК як за спе­ціальний вид (відносно ст. 364 КК) службового зловживання.

Потерпілим від злочину за ст. 372 КК є особа, невинувата у вчиненні того зло­чину, що їй інкримінується. При цьому це може бути як особа, що взагалі не вчиняла жодний злочин, так і така, що вчинила інший злочин, ніж той, за який її притягують до кримінальної відповідальності. Тому притягнення до кримінальної відповідаль­ності особи, щодо якої є докази її винуватості, але з порушенням встановленого за­коном процесуального порядку, не може кваліфікуватися за ст. 372 КК і за інших необ­хідних умов може розглядатися як злочин, передбачений ст. 364 КК. Застосування ст. 372 КК виключається й у разі притягнення завідомо невинного не до кримінальної, а до інших видів юридичної відповідальності (дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової). За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки зло­чину, передбаченого ст. 364 КК.

Об’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 372 КК полягає у притягненні до кри­мінальної відповідальності, яке згідно з п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК є стадією кримінального провадження, що починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Аналіз статей 276-278 КПК, які регламентують здійснення повідомленні про підозру, свідчить, що об’єктивна сторона злочину за ст. 372 КК характеризується лише активною поведінкою суб’єкта, що полягає у вчи­ненні таких дій, як: а) складання письмового повідомлення про підозру (ст. 277 КПК) і б) вручення цього повідомлення особі, що підозрюється у вчиненні певного кримі­нального правопорушення (ч. 1 ст. 42, ст. 278 КПК). Отже, за ст. 372 КК карається злочин з формальним складом, який визнається закінченим саме з того моменту, коли письмове повідомлення про підозру вручається (пред’являється) особі, яка підозрю­ється у вчиненні кримінального правопорушення. Будь-які наслідки цього злочину перебувають поза межами його об’ єктивної сторони і можуть враховуватися судом лише при призначенні покарання.

За частиною 2 ст. 372 КК карається те саме діяння, поєднане: а) з обвинувачен­ням у вчиненні тяжкого (ч. 4 ст. 12 КК) або особливо тяжкого (ч. 5 ст. 12 КК) злочину;

б) із штучним створенням доказів обвинувачення (наприклад, складання підроблених протоколів, підкидання речових доказів, підроблення висновку експерта тощо);

в) з іншою фальсифікацією (вилучення зі справи доказів, що свідчать про невинува­тість потерпілого, невідображення фактів та обставин, що спростовують обвинува­чення, тощо). Оскільки одним із способів штучного створення доказів чи іншої фальсифікації може бути і службове підроблення, такі дії також охоплюються ч. 2 ст. 372 КК і додаткової кваліфікації за ст. 366 КК не потребують.

Суб’єктивна сторона злочину полягає лише у прямому умислі, бо суб’єкт діє завідомо, тобто усвідомлює очевидність притягнення до відповідальності саме невин­ного і бажає цього (СПВСУ (2008-2009). - С. 203-207). Мотиви вчиненого можуть бути різними (помста, ревнощі, корисливість, кар’єризм) і на кваліфікацію злочину не впливають, але повинні враховуватися при призначенні покарання. Якщо притяг­нення невинного до кримінальної відповідальності було наслідком помилки особи, вчинене не містять складу злочину, передбаченого ст. 372 КК, і за наявності відповід­них ознак може бути кваліфіковане за ст. 367 КК. Якщо діяння виявляється у непри- тягненні до кримінальної відповідальності завідомо винної особи, воно містить озна­ки складу злочину, передбаченого не ст. 372, а ст. 364 КК.

Суб’єкт злочину спеціальний, а саме прокурор, слідчий або інша уповноважена службова особа, яка згідно із статтями 276-278 КПК має право здійснювати повідом­лення про підозру.