Стаття 366-2. Декларування недостовірної інформації

Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів -

караються штрафом до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обі­ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян.

(Стаття 366 у редакції Закону України № 3207-УІ від 7 квітня 2011 р.)

Предметом злочину є офіційний документ, визначення якого наведено у при­мітці до ст. 358 КК, згідно з якою офіційним визнається документ, який відповідає таким ознакам: 1) змістом такого документа повинна бути певна інформація (дані, відомості, свідоцтва, показання); 2) ця інформація має бути зафіксована на будь-якому матеріальному носії (папері, магнітній, кіно-, відео- або фотоплівці, дискеті тощо);

документ, який містить таку інформацію, повинен складатися з дотриманням визна­чених законом форм (довідка, наказ, розпорядження, протокол, постанова тощо) і мати передбачені законом реквізити (бланк, штамп, печатка, підпис тощо); 4) інформація, яка міститься в документі, повинна підтверджувати чи посвідчувати певні події, яви­ща або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру (ВВСУ. - 2002. - № 1. - С. 8-9; СПВСУ 2010. - С. 411-412), або може бути викорис­тана як документи - докази у правозастосовчій діяльності; 5) документ має бути складеним, виданим чи посвідченим повноважними (компетентними) особами орга­нів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами (підп. 14.1.226 ст. 14 ПдК), яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів (див. коментар до ст. 358 КК).

Офіційними можуть бути визнані і документи, що виходять від приватних осіб, за умови якщо вони або посвідчені від імені відповідного органу, підприємства, устано­ви, організації уповноваженими службовими чи іншими компетентними особами, або надходять до відання цих організацій (діловодства) чи передаються їм для зберігання або використання (докладніше див. коментар до ст. 358 КК).

Об’єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службово­го становища (СПВССУ. - С. 341-347). За частиною 1 ст. 366 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного до­кумента (ВВСУ. - 2006. - № 8. - С. 17).

Слід ураховувати, що хоча в диспозиції ст. 366 КК указується на підроблення до­кументів, а не документа, тобто це поняття використовується лише в множині, але склад цього злочину є наявним як тоді, коли дії винного виявилися у підробленні декількох офіційних документів, так і тоді, коли вони полягали у підробленні лише одного такого документа.

Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам. Видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не від­повідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа є і в тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був посвідчений службовою особою і виданий нею фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ. Внесення до документів неправ­дивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка пов­ністю або частково не відповідає дійсності. Інше підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа чи його форми або реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань, зміни букв чи цифр тощо. Інше підроблення документів є своє­рідним антиподом внесення до документа неправдивих відомостей, бо неправдиві відо­мості у цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються такі, вже наявні у документі відомості, що відповідають дійсності.

За частиною 2 ст. 366 КК карається службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки (див. загальні положення до цього розділу). Таким чином, у ч. 2 ст. 366 КК сформульований матеріальний склад злочину і якщо встановлено, що умисел службової особи був спрямований на заподіяння тяжких наслідків, які не настали з причин, що не залежать від волі винного, вчинене слід кваліфікувати не за ч. 1 ст. 366, а за ст. 15 та ч. 2 ст. 366 КК. Тяжкі наслідки повинні перебувати у причинному зв’язку із вчиненим підробленням офіційного документа (СПВСУ. - Кн. 1. - С. 41-42, 108-116).

Суб’єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим). Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених

ч. 2 ст. 366 КК, може бути як умисним, так і необережним. Мотиви та мета службо­вого підроблення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. У цілому злочин є умисним. Внесення до документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, чи видача документа, невідповідність дійсності якого нею не усвідомлюється, виключає склад службового підроблення і за наявності необ­хідних умов може бути кваліфіковане за ст. 367 КК.

Якщо службове підроблення вчинюється суб’єктом лише як готування до іншо­го злочину (крім злочину невеликої тяжкості) або видача підробленого документа містить ознаки замаху на інший злочин, вчинене кваліфікується за сукупністю - за ст. 366 КК, статтями 14 чи 15 КК і тією статтею Особливої частини КК, яка перед­бачає відповідальність за відповідний злочин. За сукупністю слід кваліфікувати вчи­нене і в тому випадку, коли службове підроблення використовується суб’єктом для

вчинення (як спосіб вчинення) іншого закінченого злочину (наприклад, для вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК) або для приховування злочину, який раніше був вчинений нею самою (наприклад, для приховування злочину, передбаченого ст. 367 КК). Проте, якщо службове підроблення є необхідною ознакою об’єктивної сторони іншого складу злочину (наприклад, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК) або утворює спе­ціальний склад злочину (наприклад, за ч. 2 ст. 158, ч. 3 ст. 160 КК), вчинене кваліфі­кується лише за спеціальною нормою й додаткової кваліфікації за ст. 366 КК не по­требує. Якщо службове підроблення було вчинене для сприяння іншим особам у вчи­ненні злочину або складання чи видача підробленого документа були заздалегідь обіцяні для приховування цього злочину, дії службової особи кваліфікуються за ст. 366 КК і як співучасть (ч. 5 ст. 27 КК) у вчиненому злочині.

Суб’єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (час­тини 3 і 4 ст. 18 КК) незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин. Якщо дії, зазначені у ст. 366 КК, вчиняє приватна особа, відповідальність настає за ст. 358 КК (див. коментар до ст. 358 КК). Приватна особа, яка умисно сприяє службовій особі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК, підлягає відповідальності за співучасть (ст. 27 КК) у службовому підробленні (РВСУ. - 1999. - С. 101-102).