Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів -
караються штрафом до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(Стаття 366 у редакції Закону України № 3207-УІ від 7 квітня 2011 р.)
Предметом злочину є офіційний документ, визначення якого наведено у примітці до ст. 358 КК, згідно з якою офіційним визнається документ, який відповідає таким ознакам: 1) змістом такого документа повинна бути певна інформація (дані, відомості, свідоцтва, показання); 2) ця інформація має бути зафіксована на будь-якому матеріальному носії (папері, магнітній, кіно-, відео- або фотоплівці, дискеті тощо);
документ, який містить таку інформацію, повинен складатися з дотриманням визначених законом форм (довідка, наказ, розпорядження, протокол, постанова тощо) і мати передбачені законом реквізити (бланк, штамп, печатка, підпис тощо); 4) інформація, яка міститься в документі, повинна підтверджувати чи посвідчувати певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру (ВВСУ. - 2002. - № 1. - С. 8-9; СПВСУ 2010. - С. 411-412), або може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності; 5) документ має бути складеним, виданим чи посвідченим повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами (підп. 14.1.226 ст. 14 ПдК), яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів (див. коментар до ст. 358 КК).
Офіційними можуть бути визнані і документи, що виходять від приватних осіб, за умови якщо вони або посвідчені від імені відповідного органу, підприємства, установи, організації уповноваженими службовими чи іншими компетентними особами, або надходять до відання цих організацій (діловодства) чи передаються їм для зберігання або використання (докладніше див. коментар до ст. 358 КК).
Об’єктивна сторона злочину характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службового становища (СПВССУ. - С. 341-347). За частиною 1 ст. 366 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа (ВВСУ. - 2006. - № 8. - С. 17).
Слід ураховувати, що хоча в диспозиції ст. 366 КК указується на підроблення документів, а не документа, тобто це поняття використовується лише в множині, але склад цього злочину є наявним як тоді, коли дії винного виявилися у підробленні декількох офіційних документів, так і тоді, коли вони полягали у підробленні лише одного такого документа.
Складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам. Видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа є і в тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був посвідчений службовою особою і виданий нею фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ. Внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності. Інше підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа чи його форми або реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань, зміни букв чи цифр тощо. Інше підроблення документів є своєрідним антиподом внесення до документа неправдивих відомостей, бо неправдиві відомості у цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються такі, вже наявні у документі відомості, що відповідають дійсності.
За частиною 2 ст. 366 КК карається службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки (див. загальні положення до цього розділу). Таким чином, у ч. 2 ст. 366 КК сформульований матеріальний склад злочину і якщо встановлено, що умисел службової особи був спрямований на заподіяння тяжких наслідків, які не настали з причин, що не залежать від волі винного, вчинене слід кваліфікувати не за ч. 1 ст. 366, а за ст. 15 та ч. 2 ст. 366 КК. Тяжкі наслідки повинні перебувати у причинному зв’язку із вчиненим підробленням офіційного документа (СПВСУ. - Кн. 1. - С. 41-42, 108-116).
Суб’єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, характеризується тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим). Психічне ставлення винного до наслідків, передбачених
ч. 2 ст. 366 КК, може бути як умисним, так і необережним. Мотиви та мета службового підроблення можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. У цілому злочин є умисним. Внесення до документів відомостей, неправдивий характер яких службова особа не усвідомлює, чи видача документа, невідповідність дійсності якого нею не усвідомлюється, виключає склад службового підроблення і за наявності необхідних умов може бути кваліфіковане за ст. 367 КК.
Якщо службове підроблення вчинюється суб’єктом лише як готування до іншого злочину (крім злочину невеликої тяжкості) або видача підробленого документа містить ознаки замаху на інший злочин, вчинене кваліфікується за сукупністю - за ст. 366 КК, статтями 14 чи 15 КК і тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за відповідний злочин. За сукупністю слід кваліфікувати вчинене і в тому випадку, коли службове підроблення використовується суб’єктом для
вчинення (як спосіб вчинення) іншого закінченого злочину (наприклад, для вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК) або для приховування злочину, який раніше був вчинений нею самою (наприклад, для приховування злочину, передбаченого ст. 367 КК). Проте, якщо службове підроблення є необхідною ознакою об’єктивної сторони іншого складу злочину (наприклад, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК) або утворює спеціальний склад злочину (наприклад, за ч. 2 ст. 158, ч. 3 ст. 160 КК), вчинене кваліфікується лише за спеціальною нормою й додаткової кваліфікації за ст. 366 КК не потребує. Якщо службове підроблення було вчинене для сприяння іншим особам у вчиненні злочину або складання чи видача підробленого документа були заздалегідь обіцяні для приховування цього злочину, дії службової особи кваліфікуються за ст. 366 КК і як співучасть (ч. 5 ст. 27 КК) у вчиненому злочині.
Суб’єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК) незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин. Якщо дії, зазначені у ст. 366 КК, вчиняє приватна особа, відповідальність настає за ст. 358 КК (див. коментар до ст. 358 КК). Приватна особа, яка умисно сприяє службовій особі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК, підлягає відповідальності за співучасть (ст. 27 КК) у службовому підробленні (РВСУ. - 1999. - С. 101-102).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: За підробку рапортів, що потягли початок провадження в справі про адміністративне правопорушення, службова особа повинна нести кримінальну відповідальність (ВС ККС, справа № 760/14696/15-к від 16.02.2023 р.)
Вказані рапорти він передав до відділу з адміністративної практики для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки - початок провадження в справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення цих водіїв до відповідальності, а також розуміючи, що створює перепони, недопущення організації або проведення вказаних мирних заходів. Надалі інспекторами було складено адміністративні протоколи відносно власників цих транспортних засобів, в яких основним доказом були рапорти. Протоколи - відповідно - були скеровано до суду для розгляду. Водночас, судом першої та апеляційної інстанції командира ДПС ДАІ було виправдано. Суди не вважали такі рапорти офіційними документами. На відміну від їх висновків, ВС ККС цілком логічно констатував наступне: Предметом злочинів, передбачених ст. 366, 358 КК є офіційний документ. Згідно з приміткою до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити. Читати повністюВ цій справі, пов’язаній із справами “Автомайдану”, службова особа обвинувачувалася в тому, що, перебуваючи на посаді командира взводу ДПС ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, будучи представником влади, на автодорозі Київ-Овруч у с. Нові Петрівці, не встановивши факту порушень ПДР водіями і відповідно не вживаючи передбачених законодавством заходів щодо зупинення транспортних засобів, згодом в службовому кабінеті умисно склала завідомо неправдиві документи - рапорти про те, що він, нібито, поставив цим водіям транспортних засобів вимогу про їх зупинку, однак вони не зупинилися та продовжили рух у складі колони.
Аналізуйте судовий акт: Документи, що містять інформацію, яка посвідчує факти, здатні спричинити наслідки правового характеру, наприклад, реалізацію особою її прав, є офіційними документами, і можуть предметом службового підроблення (ВСУ,№ 5-50кс15, 09.07.15)
Ця кримінальна справа стосується досить вузького питання визначення офіційного документа в контексті вчинення його службового підроблення.
Так, згідно з вироком, завідувач поліклінічним відділенням на порушення вимог Положень про медико-соціальну експертизу, затверджених відповідними постановами Кабінету Міністрів України та ряду відомчих наказів МОЗ України, складала завідомо неправдиві офіційні медичні документи – виписки з медичної карти амбулаторного, (стаціонарного) хворого, які видавав для МСЕК з метою підтвердження факту лікування особи під контролем лікаря у певний період в умовах стаціонару медичного закладу. У зв’язку з скоєнням цих дій її засуджено за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення).
Заявниця, зокрема, стверджувала, що суди помилково визнали офіційними документами виписки з медичних карт і направлення на МСЕК, які не спричиняють і не здатні спричинити будь-яких наслідків правового характеру, хоча складені належним чином і містять необхідні реквізити, оскільки слугують для реалізації права хворого лише на звернення до МСЕК, яка самостійно приймає рішення про встановлення або невстановлення інвалідності, та довідка якої дає інваліду право звернутися до Пенсійного фонду України для призначення пенсії.
Судова палата у кримінальних справах ВСУ не визначала ці аргументи такими, що свідчать про відсутність складу злочину в діях засудженої і зазначила, що інформація, яка міститься в обох документах, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме — можливість реалізації особою її прав у сфері охорони здоров'я та соціального забезпечення, а тому висновки судів про те, що виписки з медичних карт і направлення на МСЕК є офіційними документами, є правильним.
ВСУ в цій справі також дав визначення офіційного документа, зазначивши, що при встановленні його ознак як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків. Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.
Довідка: раніше ВСУ вже висловлював свою правову позицію щодо ознак предмета службового підроблення (справа № 5-10кс13), яка зводиться до того, що нормативне визначення службового підроблення визнає офіційними документами ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення. Ці документи мають бути належним чином складені за формою та містити необхідні реквізити. Підроблення офіційних документів може полягати у повній фальсифікації або в частковій зміні змісту справжнього документа; способи підроблення документів можуть бути різні.