Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

Незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організа­ція незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівни­цтво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіска­цією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину.

Ті самі дії, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службо­вою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з конфіскаці­єю транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або без такої.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені органі­зованою групою або вчинені з корисливих мотивів, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дев’яти років з позбавлен­ням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна.

(Стаття 332 в редакції Закону України № 3186-УІ від 5 квітня 2011 р.)

Безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суве­ренітету України, цілісності й недоторканності її кордонів. Правовою основою кри- міналізації незаконного переправлення осіб через державний кордон є ст. 2 Консти­туції України, відповідно до якої суверенітет України поширюється на всю її терито­рію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Поняття державно­го кордону визначено у ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р.: «Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, пові­тряного простору» (ВВРУ. - 1992. - № 2. - Ст. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 332 КК об’єктивна сторона цього злочину виявляється в: 1) незаконному переправленні осіб через державний кордон України; 2) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництві такими діями; 4) сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод. Підвищена суспільна небезпека організованих форм злочинної діяльності з незаконного переправлення осіб через державний кордон обумовила специфічну структуру цього складу: по-перше, сама організаторська діяльність, не­залежно від того, чи вдалося переправлення, чи ні, а також керівництво цією діяль­ністю розглядаються як закінчені злочини (злочини з усіченим складом); по-друге, особи, які здійснюють незаконне переправлення, а також особи, які сприяють цьому порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вважаються вико­навцями злочину.

Незаконне переправлення осіб через державний кордон України - це дії особи, які полягають у забезпеченні перетинання (перевезення, переведення) державного кор­дону України іншими особами. Такі дії можуть бути вчинені у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповід­но до закону не підлягають кримінальній відповідальності.

Організація - це дії, які виявляються у розробці планів, визначенні місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників, створенні організованої групи, її фінансуванні, озброєнні тощо.

Керівництво - це активна діяльність щодо забезпечення самого переправлення під час його вчинення: віддання певних команд, розстановка учасників, розподіл їх обов’язків тощо.

Сприяння - будь-яке діяння, що допомагає здійснити незаконне переправлення. Закон дає вичерпний перелік засобів сприяння: порадами, вказівками, наданням за­собів або усуненням перешкод.

Із суб’єктивної сторони цей злочин вчинюється з прямим умислом.

Мотиви та мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Як правило,

для злочину характерні корисливі мотиви і мета.

Суб’єкт - будь-яка особа, яка досягла 16 років. Якщо такі дії вчинені службовою особою з використанням своїх службових повноважень, то необхідна кваліфікація за сукупністю статей 332 та 364 КК.

У частині 2 ст. 332 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені спо­собом, небезпечним для життя чи здоров’я особи, щодо кількох осіб, повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службо­вого становища.

Про поняття способу, небезпечного для життя чи здоров ’я (див. коментар до ст. 1 46 КК), кількох осіб (див. коментар до ст. 149 КК), повторності (див. коментар до ст. 32 КК), вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ст. 28 КК), службової особи (див. пп. 1 і 2 примітки до ст. 364 КК).

У частині 3 ст. 332 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.

Про поняття організованої групи (див. коментар до ст. 28 КК), корисливих мотивів (див. коментар до ст. 115 КК).