Стаття 316. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів

Публічне або вчинене групою осіб незаконне вживання наркотичних засо­бів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян -

карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або особою, яка раніше вчинила один із зло­чинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 цього Кодексу, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

чені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, або в інших місцях масового перебування громадян.

За змістом ст. 316 КК відповідальність за вчинення передбачених нею діянь настає: для однієї особи - за наявності двох обов’язкових ознак, а саме: 1) вжи­вання наркотиків у місцях масового перебування громадян та 2) вживання їх пу­блічно. Отже, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього діяння при вчи­ненні його однією особою є обстановка - публічність вживання. Під незаконним публічним вживанням наркотичних засобів слід розуміти вживання їх відкритим (очевидним для інших осіб) способом. Це може бути ін’єкція наркотичної рідини, куріння гашишу, крепу, опію, вживання макової соломки тощо (п. 15 ППВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Для відповідальності за вживання наркотичних засобів групою осіб обов’язковою є лише одна ознака: вживання наркотиків у місцях масового перебування громадян. При цьому не має значення, вживали її учасники наркотики при інших особах чи за їх відсутності. Для кваліфікації також не має значення, уживали учасники групи нарко­тичні засоби послідовно чи одночасно.

Отже, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є місце його вчинення. Так, місцями масового перебування громадян визнаються школи, училища, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади, стадіони, кінотеатри, театри, дискоклуби та інші подібні заклади. Під іншими місцями масового перебування громадян мають­ся на увазі вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, підземні переходи, вулиці, площі тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту вживання (прийняття) наркотичного засобу, незалежно від того, чи була доведена особа до стану наркотичного сп’яніння.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

При здійсненні кваліфікації слід відмежувати злочин, передбачений ст. 316 КК, від інших складів злочинів, що мають подібні ознаки. Так, злочини, передбачені ст. 307 КК (збут наркотичних засобів), ст. 315 КК (схиляння до вживання нарко­тичних засобів) також можуть здійснюватись у місцях масового перебування громадян, у присутності більш ніж однієї особи та полягати у пригощанні, напри­клад, цигарками з гашишем при спільному вживанні наркотиків. Розмежування тут слід проводити за спрямуванням умислу винного (винних). Якщо при вживан­ні наркотиків у таких місцях чи публічно винний не мав на меті збути і не збував такі засоби, а також не мав наміру схилити інших осіб чи особу до вживання наркотиків, а вживав їх, наприклад, лише задля особистого задоволення чи з метою шокувати громадськість та порушити громадський порядок, то відповідальність повинна наставати за ст. 316 КК.

Суб’єкт злочину - загальний; особа, яка досягла 16-річного віку.

Обтяжуючими обставинами цього злочину, передбаченими ч. 2 ст. 316 КК, є вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті: 1) повторно (про поняття повторності тотожних злочинів див. коментар до ст. 32 КК) або 2) скоєння таких дій особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 317 та 318 КК (про раніше вчинення особою одного із зазначених злочинів (повторність однорідних злочинів) див. коментар до статей 32 307 КК).