Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників

1. Виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.
2. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відпові­дальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем.
3. Ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, став­ляться в вину лише цьому співучасникові. Інші обставини, що обтяжують від­повідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як озна­ки злочину, що впливають на кваліфікацію дій виконавця, ставляться в вину лише співучаснику, який усвідомлював ці обставини.
4. У разі вчинення виконавцем незакінченого злочину інші співучасники під­лягають кримінальній відповідальності за співучасть у незакінченому злочині.
5. Співучасники не підлягають кримінальній відповідальності за діяння, вчинене виконавцем, якщо воно не охоплювалося їхнім умислом.

у злочині, який визначається статтями Особливої частини, за якими кваліфікуються суспільно небезпечні діяння виконавця, і ст. 27 КК (частинами 3, 4 чи 5).

1. Кваліфікація злочинних дій виконавця є підставою для кваліфікації і дій інших співучасників, оскільки це випливає із суті інституту співучасті, за яким усі співучас­ники відповідають за вчинений виконавцем злочин, який для організатора, підбурювача, пособника поряд із виконавцем є єдиним і неподільним. Але оскільки організатор, під­бурювач, пособник своїми діями безпосередньо не виконують об’єктивної сторони злочину, то і кваліфікація їхніх дій, крім статті Особливої частини, за якою кваліфікують дії виконавця, потребує додаткового застосування частини 3, 4 чи 5 ст. 27 КК. Якщо ж організатор, підбурювач чи пособник одночасно виконували і функції співвиконавця злочину, то правила кваліфікації їхніх дій за ч. 2 ст. 29 КК не застосовуються, їх дії до­статньо кваліфікувати тільки за статтею Особливої частини як співвиконавців.
2. Згідно з ч. 3 ст. 29 КК ознаки, що характеризують особу окремого співучасника злочину, наприклад, службова особа, військовослужбовець, раніше судима особа та ін., і впливають на кримінальну відповідальність, ставляться у вину лише цьому спі­вучаснику. У цьому знаходить відображення принцип індивідуалізації відповідаль­ності співучасників, коли інші співучасники: організатор, підбурювач, пособник - з однієї сторони, виконавець - з другої не можуть нести (більш сувору чи більш м’яку) відповідальність, ніж той співучасник, який має такі ознаки. Інші обставини, що об­тяжують відповідальність і передбачені у статтях Особливої частини цього Кодексу як ознаки злочину, наприклад, щодо предмета, способу чи засобів вчинення злочину, суспільно небезпечних наслідків, мотиву, мети злочину та ін., можуть ставитися у вину іншим співучасникам, але лише за наявності обов’язкової умови - усвідомлення ними вказаних обставин. Відсутність такого усвідомлення виключає можливість ставлення у вину цих обставин іншим співучасникам.
3. Згідно з ч. 4 ст. 29 КК співучасники злочину за наявності незакінченого зло­чину з боку виконавця підлягають відповідальності за співучасть у незакінченому злочині, тобто за певною статтею Особливої частини КК, за якою кваліфікують дії виконавця, і за частинами 3, 4 чи 5 ст. 27, а також за ст. 14 КК (готування до злочину) або ст. 15 КК (замах на злочин).
4. Співучасники відповідають тільки за діяння, вчинені в межах угоди, що між ними відбулася. Вчинення дій, які не охоплюються прямим чи непрямим умислом інших співучасників, не охоплюється поняттям співучасті у злочині. Тут має місце «ексцес виконавця», за яким співучасники не підлягають відповідальності за вчинені виконавцем діяння. Отже, інші співучасники відповідають тільки в межах угоди, тобто за дії виконавця, які охоплюються їхнім умислом. Виконавець же, який допустив ексцес, відповідає на загальних підставах у повному обсязі за все ним вчинене.