Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає у заподіянні шкоди територіям, узятим під охорону держави, та об’єктам природно-заповідного фонду.
2. Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі існування і використання територій та об’єктів, які взяті під особливу охорону.
3. Предметом цього злочину є території, узяті під охорону держави, та об’єкти природно-заповідного фонду, що підлягають особливій охороні й утворюють єдину територіальну систему.

До територій, узятих під охорону держави, належать такі об’єкти природи, які являють собою велику наукову, історичну цінність, а також лікувально-оздоровчу цінність (наприклад, Нікітський ботанічний сад у Криму, Тростянецький парк у Сумській області, Дніпровський парк у Запорізькій області, Одеські катакомби, Володимирська гірка в Києві тощо).

Природно-заповідний фонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народно­господарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фондового моніторингу навколишнього природного середовища.

До складу природно-заповідного фонду входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам’ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам’ятники садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (див. ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264-ХІІ (ВВРУ. -1991. - № 41. - Ст. 546), а також преамбулу і ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в редакції від 14 грудня 1999 р. № 1287-ХІУ (Бюл. зак-ва. - 2001. - № 4. - С. 206-207), Указ Президента України «Про території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 12 вересня 2005 р. № 1238/2005 (ОВУ. - 2005. - № 37. - Ст. 2263).

1. Об’єктивна сторона злочину характеризується знищенням або пошкодженням будь-яким способом територій, узятих під охорону держави, та об’єктів природно- заповідного фонду.

Під знищенням розуміється приведення території або об’єкта природно-заповідного фонду у повну непридатність для використання їх за цільовим призначенням, коли вони перестають існувати або повністю втрачають свою цінність хоча б якісь їх частини.

Пошкодженням предмета злочину визнається погіршення його якості, зменшення природно-охоронної, наукової, естетично-реакційної та іншої цінності або приведення його на будь-який час у непридатний для використання за цільовим призначенням стан.

1. Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків, передбачених ст. 252 КК.
2. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом (прямим або непрямим).
3. Суб’єкт цього злочину - фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
4. Обтяжуючими обставинами, які передбачені ч. 2 ст. 252 КК, є: знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або тяжкі наслідки.

Під знищенням або пошкодженням територій або об’єктів природно-заповідного фонду шляхом підпалу, яке передбачено ч. 2 ст. 252 КК, слід розуміти їх знищення або пошкодження вогнем, якщо при цьому існувала загроза життю і здоров’ю людей, або

завдання значної матеріальної шкоди (наприклад, пожежа на великій території, значних за вартістю об’єктів тощо). Тому знищення або пошкодження предмета злочину вогнем, яке не створювало загальної небезпеки, не може кваліфікуватися як завдання шкоди шляхом підпалу.

Вчинення цього злочину іншим загальнонебезпечним способом передбачає в ч. 2 ст. 252 КК знищення або пошкодження територій або об’єктів природно-заповідного фонду шляхом вибуху, затоплення та іншими способами, які загрожують життю і здоров’ю людей, або завданням значних матеріальних збитків.

Загибель людей означає настання смерті хоча б однієї людини в результаті підпалу або використовування іншого загальнонебезпечного способу.

Під іншими тяжкими наслідками розуміється спричинення тілесних ушкоджень різної тяжкості одній або кільком особам, тяжкої майнової шкоди, інших збитків. Установлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і залежить від конкретних обставин злочину.