Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря

1. Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок по­рушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, -

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

1. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі на­слідки, -

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

ку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забрудню­ючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - суб’єктів підприємницької діяльності, які отрима­ли такі дозволи» від 13 березня 2002 р. № 302; Постановою КМУ «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного пові­тря» від 9 березня 1999 р. № 343 та рядом інших нормативно-правових актів України.

1. Об’єктом злочину є суспільні цінності по забезпеченню природної якості ат­мосферного повітря як єдино можливої умови існування всього природного середови­ща, людини, тваринного і рослинного світу.
2. Предметом цього злочину виступає атмосферне повітря, що знаходиться у від­критому просторі у межах території України. Забруднення атмосферного повітря всередині приміщення не може бути кваліфіковане за ст. 241 КК, оскільки Кодекс окремо встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).
3. З об’єктивної сторони злочин полягає в порушенні правил викиду в атмосфер­не повітря шкідливих речовин, відходів або інших матеріалів, що загрозливо змінюють склад атмосферного повітря внаслідок порушення спеціальних правил.

Забруднення атмосферного повітря - це привнесення в його склад або утворення в ньому забруднюючих речовин у концентрації, яка перевищує нормативи якості та рівні природного вмісту. Джерелами забруднення атмосферного повітря можуть бути підприємства, окремі цехи, агрегати без забезпечення заходів для очищення промис­лових, сільськогосподарських відходів, теплові, енергетичні установки, автомобільний транспорт і т. д.

Інша зміна природних властивостей атмосферного повітря полягає у фізичній, хімічній, біологічній, радіаційній зміні атмосферного повітря, яка впливає на його прозорість, наявність і концентрацію озону, шумові, електромагнітні та інші показ­ники, які перевищують встановлені екологічні та санітарно-гігієнічні нормативи шкідливого впливу на довкілля, які створюють небезпеку для життя, здоров’я людини, стану рослинного та тваринного світу, економічної діяльності, генофонду людини, рослин і тварин. Інша зміна природних властивостей атмосферного повітря визна­чається, таким чином, як негативне відхилення від існуючого в даному регіоні (райо­ні) стану атмосферного повітря (наприклад, збільшення частки вуглекислого газу, зміна концентрації озону тощо).

Шкідливі речовини - це забруднюючі речовини, також фізичні і біологічні факто­ри техногенного походження, що викидаються в атмосферне повітря та можуть впли­вати на здоров’я людей і довкілля. Постановою КМУ від 9 березня 1999 р. № 343 «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмо­сферного повітря» визначено список загальнопоширених забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, показників та інгредієнтів атмосферних опадів (пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, формальдегід, діоксид азоту, свинець та його неорганічні спо­луки, радіоактивні речовини тощо).

І при забрудненні, і при зміні природних властивостей атмосферного повітря дії відбуваються з порушенням спеціальних правил.

Порушення спеціальних правил - це дія або бездіяльність, тобто невиконання ви­мог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють пи­тання охорони атмосферного повітря.

1. Обов’язковою ознакою складу злочину є створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

Небезпека для життя - реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, напри­клад, унаслідок вдихання забрудненого атмосферного повітря.

Небезпека для здоров’я людей - загроза захворювання людей у результаті забруд­нення атмосфери шкідливими речовинами.

Небезпека для довкілля - загроза заподіяння шкоди рослинному чи тваринному світу внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря.

Злочин можна кваліфікувати як закінчений лише з моменту, коли внаслідок за­бруднення або інших природних властивостей атмосферного повітря створено небез­пеку для життя, здоров’я людей або для довкілля. Загроза небезпеки має бути реаль­ною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або через інші обставини, які не залежать від волі винної особи. Створення такої небезпеки слід розглядати як своєрідний різновид суспільно небезпечних на­слідків, які хоч і тісно пов’язані з діянням, однак мають самостійний характер.

1. Суб’єктивна сторона злочину може полягати як в умисній, так і необережній формі вини.
2. Суб’єктом виступає особа, яка досягла 16 років і на яку покладено обов’язок дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’ я лю­дей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового виробництва.

Дії службових осіб, що припустили в результаті зловживання службовим стано­вищем або халатності введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд, якщо при цьому заподіяна істотна шкода державним або суспільним інтересам, необхідно кваліфіку­вати за відповідною статтею про службові злочини, а при забрудненні атмосферного повітря і за статтею про охорону довкілля.

1. Частина 2 ст. 241 КК передбачає притягнення до кримінальної відповідальнос­ті у випадку вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки. Під загибеллю людей розуміється смерть однієї або декількох осіб у результаті дій, передбачених статтею, поширення тяжких хвороб серед зна­чного кола осіб або істотна шкода сільськогосподарському виробництву, загибель або пошкодження великої кількості сільгосппродукції, загибель або пошкодження на зна­чних площах угідь посівів, насаджень, захворювання великої кількості худоби тощо.

Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї людини.

Інші тяжкі наслідки - це виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, аварій, масового захворювання людей, тварин, їх смерті та загибелі; захворювання однієї чи кількох осіб на тяжку хворобу; масове отруєння або захворювання; виникнення епі­демічних чи інфекційних захворювань серед широкого кола осіб; поява виродження або видимих відхилень у розвитку дітей; значне зниження тривалості життя людей.