Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом

1. Умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інфор­мації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, якщо такі ді­яння заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інте­ресам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Розголошення у будь-якому вигляді інформації, яка відповідно до закону надається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця ін­формація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо такі дії заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, -

карається штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.

(Кодекс доповнено статтею 2091 згідно із Законом України № 430-ІУ від 16 січня 2003 р.; у редакції законів України № 2258-УІ від 18 травня 2010 р., № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)

1. Суспільна небезпечність умисного порушення вимог законодавства про запобі­гання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму полягає в тому, що вчинення передбачених ст. 2091 КК діянь створює умови для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, терористичної діяльності, а вчинення діянь, передбачених ч. 2 цієї статті - також може заподіяти шкоду відносинам у сфері охорони комерційної та банківської таємниці.

Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» від 28 листопада 2002 р. № 249-ІУ у редакції Закону від 18 травня 2010 р. № 2258-УІ передбачено здійснення фінансового моніторингу, тобто сукупність заходів, які здійснюються суб’єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніто­рингу.

Згідно із ч. 2 ст. 5 зазначеного Закону суб ’єктами первинного фінансового моні­торингу є:

1. банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінан­сові установи;
2. платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові уста­нови;
3. товарні, фондові та інші біржі;
4. професійні учасники ринку цінних паперів;
5. компанії з управління активами;
6. оператори поштового зв’язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;
7. філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;
8. спеціально визначені суб’єкти первинного фінансового моніторингу:

а) суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;

б) суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 15 цього Закону;

в) суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;

г) нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових право­відносин) у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону;

ґ) фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові опера­ції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує суму, визначену ч. 1 ст. 15 цього Закону, у випадках, передбачених статтями 6 і 8 цього Закону;

1. інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими устано­вами, але надають окремі фінансові послуги.

Суб ’єктами державного фінансового моніторингу згідно із ч. 3 ст. 5 зазначеного вище Закону є: НБУ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, МЮ, централь­ні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах надання послуг поштового зв’язку та економічного розвитку, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, національна комісія, що здійснює дер­жавне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує дер­жавну політику у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму є Державна служба фінансового моні­торингу України. Остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через міністра фінансів України. Положення про цей орган затверджене Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 466/2011.

1. Предметом злочину, передбаченого ст. 2091 КК, виступає:

• інформація про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, що подається спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу;
• завідомо неправдива інформація про такі операції.

Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержа­них злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (п. 6 ч. 2 ст. 6) встановлено обов’язок суб’єктів первинного фінансового моніторингу повідомляти Спеціально уповноважений орган про: а) фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінан­совому моніторингу, - протягом трьох робочих днів з дня їх реєстрації або спроби їх

проведення; б) фінансові операції, що підлягають внутрішньому фінансовому моні­торингу, якщо є достатні підстави підозрювати, що вони пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, - у день виникнення підозр, але не пізніше ніж через десять робочих днів з дня реєстрації таких операцій або спроби їх проведення; в) виявлені фінансові операції, стосовно яких є достатні під­стави підозрювати, що вони пов’ язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму, - у день їх виявлення або спроби їх проведення, а також інформувати про це визначені законом правоохоронні органи. Обов’язком суб’єкта первинного фінан­сового моніторингу є також надання іншої, передбаченої законодавством, інформації на запит Спеціально уповноваженого органу.

Подання інформації, яка надається Спеціально уповноваженому органу про фінан­сову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, здійснюється згідно з вимогами ст. 12 зазначеного Закону. Порядок надання такої інформації встановлюється НБУ - для банків та КМУ - для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

Недостовірна інформація про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, що подається спеціально уповноваженому центральному органу вико­навчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу - це інфор­мація, яка містить завідомо неправдиві відомості про фізичних або юридичних осіб, які здійснюють такі операції, а також про характер самих операцій. Недостовірною слід визнавати також інформацію, яку винний завідомо подає не в повному обсязі, приховуючи певні відомості щодо осіб, які здійснюють операцію, або обставин, що характеризують саму операцію.

1. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 2091 КК, характеризується:

• діянням у виді неподання, несвоєчасного подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до Закону підлягають фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу;
• наслідками - заподіянням істотної шкоди охоронюваним законом правам, сво­бодам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб;
• причинним зв’язком між зазначеними діянням і наслідками.

1. Неподання інформації про фінансові операції відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 за­значеного Закону має місце у випадках:

• неподання інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому мо­ніторингу (відсутність на обліку у Спеціально уповноваженого органу належним чином оформленого та поданого зазначеним суб’єктом первинного фінансового мо­ніторингу повідомлення (інформації) про такі фінансові операції);
• повторного подання неналежним чином оформленого повідомлення (інформації) про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, яке не взято на облік Спеціально уповноваженим органом (під повторним поданням неналежним чином оформленого повідомлення (інформації) про фінансову операцію, що підлягає фінан­совому моніторингу, слід розуміти послідовне подання суб’єктом первинного фінан­сового моніторингу трьох неналежним чином оформлених повідомлень про одну й ту саму фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу).

Обов ’язок щодо подання такої інформації встановлено ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму».