Стаття 198. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного кримінально протиправним шляхом

Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відми­вання) доходів, одержаних злочинним шляхом, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

(Стаття 198 в редакції Закону України № 430-ІУ від 16 січня 2003 р.)

Не є придбанням виготовлення майна (предметів), щодо якого встановлена спеці­альна заборона - виготовлення чи ремонт вогнепальної зброї, вибухонебезпечних речовин тощо.

Отримання майна, одержаного злочинним шляхом, - це всі інші форми (крім придбання) здобуття такого майна, наприклад, прийняття в дарунок, запозичення тощо.

Зберігання полягає в тимчасовому перебуванні вказаного майна у володінні особи або у певному місці (сховищі), що має винний, для наступної реалізації чи повернен­ня особі, яка передала на зберігання майно, здобуте злочинним шляхом. Зберігання може бути як відплатне, так і безвідплатне.

Збут майна може бути відшкодувальним чи безвідплатним та виражатися в будь- яких формах його відчуження (продаж, передача як погашення боргу, дарування тощо), а також в інших формах, наприклад, у прийнятті особою на себе зобов’язань з реалі­зації викраденого або здобутого іншим злочинним шляхом майна, коли реалізатор продає за винагороду чуже майно, що не належить йому.

Придбання, збут чи зберігання майна, здобутого злочинним шляхом, має бути за­здалегідь не обіцяним. Це означає, що вказані дії, вчинені вже після факту вчинення злочину, не перебувають із ним у причинному зв’язку і винний заздалегідь (до вчинен­ня злочину) не обіцяв сприяти в придбанні, збуті чи зберіганні майна, здобутого зло­чинним шляхом. Якщо така обіцянка мала місце до вчинення злочину або в момент його вчинення і перебувала з ним у причинному зв’язку, вчинене слід розглядати як співучасть у цьому злочині (пособництво) і кваліфікувати за відповідною статтею Особливої час­тини КК (наприклад, крадіжка - ст. 185 КК, грабіж - ст. 186 КК, контрабанда - ст. 201 КК тощо). Як співучасть у злочині слід розглядати і систематичне (хоча заздалегідь не обіцяне в конкретних випадках) придбання або зберігання краденого майна або іншого майна, здобутого злочинним шляхом, коли особа, яка вчиняє злочин, має підстави роз­раховувати, що майно, здобуте нею злочинним шляхом, у цьому випадку, як і раніше, буде придбане (наприклад, для збуту викраденого) або буде прийняте на зберігання внаслідок попередніх систематичних дій винного («скупника»).

Для об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 198 КК, потрібно встановити відсутність ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (див. коментар до ст. 209 КК). В іншому випадку, при наявності складу легалізації (відмиван­ня) доходів, одержаних злочинним шляхом, все вчинене кваліфікується за ст. 209 КК.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного придбання, отримання чи збуту майна або ж з моменту прийняття на зберігання майна, здобутого злочинним шляхом.

1. Суб’єктивна сторона цього злочину - прямий умисел. Особа усвідомлює, що придбає, отримує, зберігає чи збуває майно, набуте злочинним шляхом, і бажає цього. При цьому винний достовірно може не знати конкретних обставин вчиненого зло­чину (місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину тощо). Достатньо, щоб він усвідомлював, що майно здобуте шляхом вчинення іншою особою суспільно не­безпечного діяння, що визнається злочином (у результаті, наприклад, крадіжки, шах­райства, грабежу тощо).
2. Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16 років. Дії, вчинені службовою особою шляхом використання свого службового становища, підлягають кваліфікації за статтями 198 і 364 КК.