Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою

1. Заподіяння значної майнової шкоди шляхом обману або зловживання дові­рою за відсутності ознак шахрайства -

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або ви­правними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести мі­сяців.

1. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, -

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Відповідно до цієї статті майнова шкода визнається значною, якщо вона у п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян, а у великих розмірах - така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 192 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.) договорів і зобов’ язань, внаслідок яких власник мав би отримати дохід (прибуток), - відносини з формування фондів власності.

1. Предмет злочину - чуже майно, що незаконно використовується всупереч інте­ресам власника, а також грошові суми (кошти), які мали б надійти в розпорядження власника на підставі тих або інших операцій, договорів, правових приписів тощо, - неодержаний прибуток (упущена вигода).
2. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується відсутністю ознак шах­райства (ст. 190 КК). Тут особа, яка вдається до обману або зловживання довірою, не заволодіває чужим майном, не обертає його на свою або інших осіб користь, не отри­мує права на таке майно. Власник не позбавляється реально належного йому майна, воно не вибуває з його фондів. Заподіяння майнової шкоди може виявлятися в таких формах: 1) незаконному використанні чужого майна (незаконне користування);

1. ухиленні від сплати обов’язкових платежів; 3) обертанні на власну користь грошо­вих коштів, які на підставі тих або інших договорів і зобов’язань мають надійти на користь власника.

Незаконне використання чужого майна являє собою протиправне безоплатне ви­користання чужого майна всупереч інтересам власника для отримання майнових вигод.

Майно, що належить власнику, незаконно використовується винним для виконан­ня різного роду робіт в інтересах окремих громадян або організацій, від яких він отримує винагороду (наживу), і таким чином протиправно збагачується (так звані «ліві роботи»). Судовій практиці відомі випадки незаконного використання різних знарядь виробництва: транспортних засобів (автотранспорт, залізничний і повітряний тран­спорт), будівельних машин і механізмів (трактори, автокрани, скрепери, грейдери, бульдозери, екскаватори) та ін. Тут винний, який перебуває в договірних відносинах з власником майна, зловживає наданою довірою (виходить за межі наданих повно­важень), використовує майно всупереч інтересам власника для особистого незакон­ного збагачення. При цьому завжди порушується одна з правомочностей власника - право користування належним йому на праві власності майном.

Ухилення від сплати обов ’язкових платежів полягає в тому, що суб’єкт шляхом об­ману не передає державі, організації або громадянину своє особисте майно - обов’язкові платежі, які він зобов’язаний був передати власнику. Це може випливати, наприклад, із законів (сплата різних обов’ язкових платежів), з цивільно-правових договорів про надан­ня громадянам у користування майна і полягає в обов’язку здійснити (виплатити) платежі за комунальні послуги, користування електроенергією, газом, транспортом тощо (напри­клад, використання підроблених документів щодо наявності на боці особи тих чи інших пільг, за якими вона звільняється частково або в повному обсязі від обов’язку сплатити платежі за отримані комунальні послуги) або з вчинених на користь винного тих або інших послуг немайнового характеру - ухилення від сплати мита за посвідчення нотаріальними конторами договорів, довіреностей тощо. Цю форму заподіяння майнової шкоди слід від­різняти від злочину, передбаченого ст. 212 КК, - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів. В останньому випадку злочин також вчиняється (або може вчинитися) шляхом обману. Однак тут особа ухиляється від сплати спеціальних видів платежів - податків, зборів, інших обов’ язкових платежів, що входять до системи опо­даткування, за умови, що ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (в тисячу і більше разів пере­вищують установлений законодавством н. м. д. г.) і передбачене як злочин у сфері госпо­дарської діяльності (див. коментар до ст. 212 КК).

Обертання на власну користь платежів, які мали б надійти власнику від окремих громадян або організацій, характеризується тим, що обов’язкові платежі, які мали б надійти у володіння власника майна за надані ним майнові послуги організаціям або громадянам, винний обертає на свою користь. Такі суспільно небезпечні діяння вчи­няються шляхом обману або зловживання довірою особою, наділеною повноважен­нями використання або контролю за використанням майна, що надається громадянам або організаціям за відповідну оплату у вигляді транспортних, комунальних, видо­вищних і їм подібних послуг. Ці особи, порушуючи свої обов’ язки, протиправно при­власнюють платежі, що мають надходити до фондів власника (провезення провідни­ком залізничного транспорту, водієм автобуса пасажирів з одержанням від них опла­ти вартості проїзду тощо). Проте, якщо на цю особу покладений обов’язок одержання платежів від громадян або організацій за надані їм послуги (кондуктор, касир, бух­галтер), вчинене повинно розглядатися як привласнення чужого майна (ст. 191 КК).

1. Способами заподіяння майнової шкоди, як і при шахрайстві, є обман або зло­вживання довірою (див. коментар до ст. 190 КК). Однак у злочині, що розглядаєть­ся, обман на відміну від шахрайства виступає не як спосіб заволодіння чужим майном або правом на нього, а як спосіб ухилення від сплати обов’язкових платежів або обертання на особисту користь платежів, які мали б надійти власнику від окре­мих громадян або організацій за надані їм послуги майнового або немайнового характеру, але ще не надійшли до фондів власності. Зловживання довірою виступає, як правило, у вигляді способу незаконного використання чужого майна. Якщо обман при заподіянні майнової шкоди був пов’ язаний з використанням підроблених до­кументів або їх підробкою, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів - за статтями 192 і 358 КК.
2. У злочині, що розглядається, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є сус­пільно небезпечний наслідок, який, як і при шахрайстві, виявляється в майновій шкоді. Але при шахрайстві майнова шкода полягає в позбавленні власника (потерпі­лого) належного йому майна внаслідок протиправного заволодіння ним і обертання його винним на свою або інших осіб користь. При заподіянні ж майнової шкоди, за­лежно від форми вчинення цього злочину, в одних випадках (при незаконному корис­туванні чужим майном) вона полягає у вартості використаного або спожитого майна (газ, електроенергія, паливно-мастильні матеріали, інші майнові витрати), або в розмірі платежів, що мали б надійти, але не надійшли внаслідок обману або зло­вживання довірою до фондів власника. Майнова шкода відповідно до ч. 1 ст. 192 КК має бути значною, тобто у п’ятдесят і більше разів перевищувати н. м. д. г. (див. при­мітку до ст. 192 КК).

Від майнової шкоди як наслідку складу злочину, що розглядається, слід відрізня­ти незаконну наживу (збагачення), отриману винним. Нажива може бути однаковою, більшою або меншою порівняно із заподіяною шкодою і не впливає на кваліфікацію вчиненого. Розмір наживи при призначенні покарання враховується судом при оцінці суспільної небезпеки вчиненого.

Злочин вважається закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслід­ків - заподіяння значної майнової шкоди.

1. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що поєдна­ний з корисливими мотивом і метою.
2. Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка не є службовою. Такі самі дії службової особи слід кваліфікувати за ст. 364 КК - зловживання владою або службовим стано­вищем (див. коментар до ст. 364 КК).

Частина 2 ст. 192 КК передбачає відповідальність за ті ж дії, вчинені за поперед­ньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК), або такі, що заподіяли майнову шкоду у великих розмірах, тобто таку, яка у сто і більше разів перевищує н. м. д. г. (див. примітку до ст. 192 КК).