Стаття 188. {Статтю 188 виключено на підставі Закону № 270-VI від 15.04.2008 }

1. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного ви­користання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, -

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 1881 згідно із Законом України № 2598-ІУ від 31 травня 2005 р.)

є відносини, пов’язані із забезпеченням електроенергією та тепловою енергією споживачів.

1. Предмет злочину - електрична або теплова енергія, які самовільно використо­вуються суб’єктом злочину. Електрична енергія - це різновид енергії, пов’язаної з використанням електричного струму, який передається від джерела електроенергії до споживача по електричних мережах. Призначенням електричної енергії є пере­творювання її у теплову чи механічну енергію шляхом застосування теплонагріваль- них чи інших приладів і приборів.

Теплова енергія - це гаряча вода і пара, що виробляються паровими або атомними електростанціями, геотермальними, геліотермальними та іншими нетрадиційними джерелами, котельнями, теплоутилізаційними установами. Теплова енергія переда­ється від джерела до споживача через теплові мережі, тобто систему теплопроводів (трубопроводів).

Загальним і притаманним всім вказаним видам енергії є те, що вони: 1) пов’язані з наявністю певних енергоносіїв, які здатні перетворюватися в інші види енергії; 2) пов’язані з наявністю певного джерела енергії і окремо від нього існувати не можуть.

1. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується викраданням електричної або теплової енергії шляхом: а) самовільного використання електричної або теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове); б) вна­слідок умисного пошкодження приладів обліку; в) у будь-який інший спосіб; г) якщо унаслідок цих дій власнику заподіяно значної шкоди.

Викрадення електричної або теплової енергії полягає в протиправному вилученні чужої для суб’єкта злочину електричної чи теплової енергії і використанні її у своїх чи інших осіб інтересах. Вилучення вказаної енергії може бути таємним і відкритим, що не впливає на кваліфікацію, але має значення для оцінки суспільної небезпечності вчинено­го злочину. Протиправність вилучення енергії виявляється в тому, що особа не має на енергію, яка викрадається, ні дійсного, ні передбачуваного права, вона для неї є чужою.

Викрадення електричної і теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) полягає у проти­правному підключенні до мереж електро-, тепло-, газопостачання і самовільному використанні енергії, що надходить цими мережами, винними чи іншими особами. Причому використання енергії здійснюється в обхід приладів обліку, тобто безконтр­ольно і без підрахування кількості (обсягів) енергії, що протиправно споживається.

Викрадення електричної або теплової енергії внаслідок умисного пошкодження приладів обліку виявляється у тому, що шляхом пошкодження приладів обліку (лічиль­ників електричного струму, газових лічильників, лічильників споживчої теплової енергії - гарячої води, пари та ін.) винна особа ухиляється від обліку енергії, яку спо­живає, ухиляється відповідно і від сплати вартості фактично споживаної енергії. У випадках коли пошкодження приладів обліку енергії, що споживається, містить у собі склад злочину, передбаченого ст. 194 КК (див. коментар до ст. 194 КК), все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.

Викрадення електричної або теплової енергії у будь-який спосіб характеризу­ється тим, що винна особа використовує інші, не вказані у ст. 1881 КК способи, наприклад, обман, зловживання довірою та ін. Вони не мають значення для вста­новлення складу злочину як підстави кримінальної відповідальності і правильної кваліфікації розглядуваного злочину, але впливають на оцінку його суспільної не­безпечності. Проте і в даному випадку слід встановити, що особа протиправно, самовільно споживає чужу для неї енергію і спричиняє тим самим власнику цієї енергії майнову шкоду.

Склад злочину, передбачений ст. 1881 КК, може мати місце лише у випадку, коли унаслідок викрадення електричної або теплової енергії власнику такими ді­ями завдано значної шкоди, тобто такої, яка в сто і більше разів перевищує н. м. д. г. При обчисленні розміру збитків, завданих власнику енергії, слід керуватися під- законними нормативно-правовими актами. Наприклад, при вирішенні питання про обчислення розміру збитків, завданих електропостачальнику внаслідок порушен­ня споживачем правил користування електричною енергією для населення, слід користуватися відповідними «Методиками», затвердженими постановою Націо­нальної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 р. № 1416 (ОВУ. - 1999. - № 52. - Ст. 2603), а при обчисленні розміру обсягу елек­тричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою правил користування електричною енергією, - «Методиками», затвердже­ними Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 5 грудня 2001 р. № 1197 (Інформаційний бюлетень НКРЕ. - 2002. - 23 січ. (№ 1)).

1. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із корисливими мотивом і метою.
2. Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка не є службовою. Такі самі дії службової особи слід кваліфікувати за ст. 364 КК - зловживання владою або службовим стано­вищем (див. коментар до ст. 364 КК).
3. Частина 2 ст. 1881 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені по­вторно (див. коментар до ст. 33 КК), або за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК), або якщо вони завдали шкоди у великих розмірах, тобто таку, яка в двісті п’ятдесят разів і більше перевищує н. м. д. г. (див. примітку до ст. 1881).
4. Диспозиції статей 1881 та 192 КК співвідносяться як спеціальна і загальна нор­ми. У випадках, коли вчинене діяння одночасно підпадає під ознаки обох норм, за­стосовуватися повинна спеціальна норма, тобто ст. 1881 КК.