Стаття 153. Сексуальне насильство

1. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпо­радного стану потерпілої особи -

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодек­су, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, або якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

(Стаття 153 у редакції законів України № 2276-ІУ від 21 грудня 2004 р. та № 2295-УІ від 1 червня 2010 р.)

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він знаходиться у суперечності із загальноприйнятим природним укладом статевих відносин, поєдна­ний із насильством або використанням безпорадного стану людини, здатний спричи­нити шкоду здоров’ю потерпілої особи.
2. Потерпілим від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.
3. З об’єктивної сторони насильницьке задоволення статевої пристрасті непри­родним способом може бути у вигляді: 1) неприродного зв’язку чоловіка із жінкою (зносини per os або per anum); 2) мужолозтва, тобто педерастії чи інших випадків чоловічого гомосексуалізму (наприклад, орогенітального контакту чоловіка з чолові­ком - per os); 3) лесбіянства, тобто зносин жінки з жінкою; 4) інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації penis’a). Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом виключає природний статевий акт.

Зазначені статеві зв’язки чи інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрас­ті, мають супроводжуватися фізичним насильством або погрозою його застосування, або використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільно небезпеч­не діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні із двох дій (складе­не діяння). Перша - обов’язкова для об’єктивної сторони злочину дія сексуального характеру - це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга - до­поміжна, але необхідна для вчинення першої - фізичне або психічне насильство або використання безпорадного стану потерпілої особи (можливі випадки поєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства).

Добровільна згода особи на здійснення з нею дій сексуального характеру, описаних у ст. 153 КК, виключає кримінальну відповідальність. Однак, якщо таку добровільну згоду дала потерпіла особа, яка не досягла 16 років, особі, яка вже досягла такого віку, вчинене кваліфікується за ст. 156 КК.

1. За конструкцією об’єктивної сторони склад цього злочину формальний, а тому злочин вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задо­волення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального ха­рактеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як неза- кінчений замах на вчинення злочину (ч. 3 ст. 15 та відповідна частина ст. 153 КК).
2. Фізичне насильство - див. п. 5 коментаря до ст. 152 КК.
3. Погроза застосування фізичного насильства - див. п. 6 коментаря до ст. 152 КК.
4. Використання безпорадного стану потерпілої особи - див. п. 7 коментаря до ст. 152 КК.
5. Із суб’єктивної сторони злочин здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Мотиви вчинення злочину не обов’язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи із хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні при­родні статеві зв’язки), не є ознаками складу злочину.
6. Суб’єкт злочину - особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 14 років, залежно від характеру вчинюваних дій. Так, наприклад, при мужолозтві - це чоловік, при лесбіянстві - жінка, а в інших випадках можуть бути як жінка, так і чоловік. Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа незалежно від виду дії сек­суального характеру.
7. Для застосування ч. 2 ст. 153 КК достатньо встановити хоча б одну із таких обтяжуючих обставин: 1) вчинення даного злочину повторно; 2) здійснення злочину групою осіб; 3) здійснення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, перед­бачених статтями 152 чи 154 КК; 4) здійснення злочину щодо неповнолітньої чи неповнолітнього.
8. Повторним є насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, якщо йому передувало вчинення цією ж особою такого ж злочину. Для ви­знання злочину повторним не мають значення стадії вчинених винною особою зло­чинів, вчинення їх одноособово чи у співучасті, наявність чи відсутність факту засу­дження винної особи за раніше вчинений злочин (злочини). Ознака повторності від­сутня, якщо за раніше вчинене насильницьке задоволення статевої пристрасті непри­родним способом особу було звільнено від кримінальної відповідальності, або якщо судимість за раніше вчинений злочин було погашено чи знято у встановленому за­коном порядку, або якщо на момент вчинення нового злочину минули строки давнос­ті притягнення до кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин.

Відповідно до вимог ст. 33 КК при вчиненні двох або більше насильницьких за­доволень статевої пристрасті неприродним способом, відповідальність за які перед­бачена різними частинами ст. 153 КК, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю вчинених злочинів. Це правило застосовується і тоді, коли перший злочин було вчинено без обтяжуючих обставин, а другий кваліфікується за ч. 2 ст. 153 КК лише за ознакою його повторності. Таким же чином слід кваліфікувати і дії винної особи, якщо вчинені нею злочини мали різні стадії, а також коли один із злочинів вона вчинила одноособово чи як виконавець (співвиконавець), а при вчиненні іншого була організатором, підбурювачем або пособником (див. п. 6 абз. 3 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторка­ності особи» від 30 травня 2008р. № 5).

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене без обтяжуючих обставин, а потім повторне їх вчинення за наявності ознак ч. 3 ст. 153 КК повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 та 3 ст. 153 КК. У таких випадках кваліфікація дій винної особи за ч. 2 ст. 153 КК за обставиною повторності не потрібна. Проте ця ознака має бути зазначена у рішенні (постанові, вироку) щодо здійснення відповідної кваліфікації (див. п. 6 абз. 4 зазна­ченої Постанови).

1. Здійснення злочину групою осіб - див. п. 17 коментаря до ст. 152 КК.
2. Здійснення злочину особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, перед­бачених статтями 152 або 154 КК. Це спеціальний вид повторності відносно об­ставини - вчинення злочину повторно, ознаки якої розглядалися у п. 11 коментаря до ст. 153, та є окремою обтяжуючою обставиною цього злочину. Особливість цієї об­ставини полягає в тому, що дії винного за вчинення злочинів, передбачених стаття­ми 152 або 154 КК, потребують самостійної кваліфікації, якщо особа за раніше вчи­нене зґвалтування або примушування до вступу у статевий зв’язок не була засуджена. Вчинене нею потребує кваліфікації за сукупністю злочинів за відповідною частиною статей 152 або 154 та за ч. 2 ст. 153 КК.

1. У разі вчинення насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а потім зґвалтування, чи навпаки, щодо однієї і тієї ж потерпілої особи, ці злочини кваліфікуються самостійно, причому останній злочин кваліфікується з ура­хуванням спеціальної повторності (див. п. 7 абз. 2 зазначеної Постанови).
2. Якщо суб’єкт, діючи з єдиним злочинним наміром, без значної перерви у часі вчинив два чи більше акти насильницького задоволення статевої пристрасті непри­родним способом з однією і тією ж потерпілою особою, то його дії не можна вважати вчиненими повторно, а потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікува­ти за ч. 1 ст. 153 КК, або іншими частинами цієї статті за наявності інших обтяжуючих обставин.
3. Вчинення злочину щодо неповнолітньої (неповнолітнього) - див. п. 18 комен- таря до ст. 152 КК.
4. Для застосування ч. 3 ст. 153 КК необхідно встановити такі обтяжуючі обста­вини: 1) вчинення злочину щодо малолітньої чи малолітнього; 2) спричинення особли­во тяжких наслідків. Зміст цих ознак див. у пп. 20 та 21 коментаря до ст. 152 КК.
5. Якщо у процесі насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом або одразу після нього було скоєне умисне вбивство, вчинене кваліфікуєть­ся за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК і ч. 3 ст. 153 КК або за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК і частинами 2 або 3 ст. 15 і ч. 3 ст. 153 КК (у разі замаху на цей злочин).