Стаття 134. Незаконне проведення аборту або стерилізації

1. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

них інструментів; 2) механічний - коли в матку вводять буж, катетер, інші предмети або рідину; 3) токсичний - уведення в організм жінки різних токсичних речовин. Злочин є закінченим з моменту вигнання плоду. Вчинення різних дій, спрямованих на плодовигнання, якщо це не призвело до переривання вагітності, повинно кваліфіку­ватися як замах на злочин (статті 15 і 134 КК).

1. Якщо переривання вагітності сталося внаслідок нанесення жінці ударів, побоїв або інших насильницьких дій, то скоєне повинно кваліфікуватися як умисне або не­обережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження (статті 121 або 128 КК).
2. Із суб’єктивної сторони незаконне проведення аборту вчинюється з прямим умислом, при якому особа усвідомлює, що за згодою жінки вона проводить операцію для штучного переривання вагітності, передбачає, що внаслідок вчинення цих дій вагітність буде перервана, і бажає настання цього наслідку. Мотиви вчинення аборту можуть бути різними. Вони на кваліфікацію не впливають, але враховуються при призначенні покарання.
3. Суб’єктом злочину може бути особа, яка не має спеціальної медичної освіти і досягла 16-річного віку. Це можуть бути і лікарі, які не мають права на оперативні втручання (стоматолог, терапевт), особи середнього медичного персоналу (акушер, фельдшер тощо) й інші особи, які не мають відношення до медичної професії. Указа­ні особи можуть не притягуватись до кримінальної відповідальності, якщо вони діяли у стані крайньої необхідності, тобто для того, щоб врятувати життя вагітної жінки, вони вимушені були негайно зробити операцію для переривання вагітності.
4. Вагітна жінка, яка сама викликала штучне переривання вагітності, не підлягає кримінальній відповідальності.
5. У частині 2 ст. 134 КК передбачена відповідальність за незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої.
6. Тривалий розлад здоров’я може мати місце при тяжкому і середньої тяжкості тілесному ушкодженні. Безплідність є ознакою тяжкого тілесного ушкодження, яка виділена в окрему кваліфікуючу обставину.
7. При притягненні до відповідальності за ч. 2 ст. 134 КК важливе значення має правильне визначення форми вини по відношенню до тяжких наслідків.
8. Вчинюючи аборт із прямим умислом, винна особа повинна ставитись до тяж­ких наслідків лише необережно (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). У першому випадку особа передбачає можливість настання тяжких наслідків, проте легковажно розраховує на їх відвернення (розраховуючи, наприклад, на власний досвід проведення таких операцій певним способом). У другому випадку особа не перед­бачає настання цих наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Наприклад, при злочинно недбалому проведенні операції особа пошкодила стінку матки, що ви­кликало кровотечу і смерть потерпілої.
9. Якщо при незаконному проведенні аборту буде доказано прямий або непрямий умисел до смерті, то відповідальність повинна наставати за умисне вбивство.
10. Якщо при проведенні законного аборту настали тяжкі наслідки, то відповідаль­ність може наставати не за цією статтею, а за вбивство чи спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень через необережність (статті 119 або 128 КК).