Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, -

карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання визнається законодавцем як заподіяне при пом’якшуючих обставинах. Відповідальність у цих випадках пом’якшується з урахуванням особливого психічно­го стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпілого.

Прикладом злочину, що розглядається, можуть бути дії Ф., які були кваліфіко­вані як тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилю­вання. Під час посадки в автобус Ф. допомагав хлопчику-інваліду піднятися в ма­шину через передні двері. Потерпілий К., який перебував у стані сп’яніння, виштов­хнув хлопчика з автобуса. Хлопчик при цьому впав. К., побачивши, що Ф. допо­магає хлопчику піднятися, намагався ударити його. Ф. зумів відхилитися і у відпо­відь ударив К. в обличчя, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження (див. РП. - 1970. - № 1. - С. 101).

1. Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді тяжкого тілесного ушкоджен­ня; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною обстанов­кою вчинення злочину.
2. Про поняття тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. 121 КК. За заподіяння (умисно або через необережність) середньої тяжкості чи легкого тілесно­го ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, кримінальної відповідальності чинним КК не встановлено (див. п. 25 ППВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров ’я особи» від 7 лютого 2003 р. № 2).
3. Про поняття сильного душевного хвилювання див. п. 3 коментаря до ст. 116 КК.
4. Для застосування ст. 123 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилювання було викликане протизаконним насильством або тяжкою образою з боку потерпілого. Лише наявність зазначених приводів для виникнення сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність злочину, передбаченого ст. 123 КК. Якщо таке хвилювання було обумовлено іншими обставинами, склад злочину, що розглядається, відсутній. Так, ВСУ визнав неправильною кваліфікацію дій К. як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання. Встановлено, що К. приревнував свою знайому Г. до її сусіда Л. Прийшовши до Г., К. почав з’ясовувати, де вона була, а після того, як почув, що вона була у Л., вибивши двері, ввірвався до нього у квартиру і безпричинно почав бити його по голові та обличчю, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження. Приймаючи рішення про перекваліфікацію дій К. на умисне тяжке тілесне ушкодження, ВСУ вказав, що потерпілий Л. не вчинив по від­ношенню до К. будь-яких протиправних дій, не ображав і не бив його (див. ВВСУ. - 2001. - № 3. - С. 12-13).

Про поняття протизаконного насильства та тяжкої образи див. пп. 5-7, 9-11 коментаря до ст. 116 КК.

На відміну від умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилю­вання (ст. 116 КК), заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок систематич­ного знущання з боку потерпілого не може бути підставою для кваліфікації таких дій за ст. 123 КК як вчинених у стані сильного душевного хвилювання, якщо при цьому не було вчинено протизаконного насильства або тяжкої образи.

1. Із суб’єктивної сторони даний злочин характеризується прямим або непрямим умислом. Необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання не повинно визнаватися злочинним.
2. Заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевно­го хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, не може кваліфікуватися як умисне тяжке тілесне ушко­дження при обтяжуючих обставинах, хоча б такі обставини, зазначені в законі, й міс­тилися в діях винного. Відповідальність у таких випадках повинна наставати за ст. 123 КК. Так, якщо тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, то, навіть якщо вони призвели до смерті потерпі­лого, вчинене слід кваліфікувати не за ч. 2 ст. 121, а за ст. 123 КК. Саме таке рішення було прийнято ВСУ у справі Ш. Встановлено, що до неї, коли вона доїла корів, при­чепився п’яний М., хапав її за груди, тягнув за волосся, а потім повалив на землю. Ш. вдалося за допомогою доярок звільнитися і вона, перебуваючи у стані сильного ду­шевного хвилювання, викликаного діями М., завдала йому удару сапою по голові. Від заподіяного йому тілесного ушкодження М. помер. Дії Ш. було кваліфіковано як умисне тяжке тілесне ушкодження у стані сильного душевного хвилювання (див. РП. - 1991. - № 1. - С. 83).
3. Слід мати на увазі, що протизаконне насильство за своїм характером може ство­рювати у суб’єкта право на необхідну оборону або затримання злочинця. Тому мож­

ливі випадки заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необ­хідної оборони, або заходів, необхідних для затримання злочинця, коли винний до того ж перебував у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним насильством. Такі випадки слід відрізняти від дій винного, у яких містяться ознаки тільки ст. 123 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою захисту або затримання особи і, отже, не у стані необхідної оборони чи затримання злочинця. Крім того, обов’ язковою ознакою для злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилюван­ня, є заподіяння шкоди під впливом саме такого хвилювання.

Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча й у стані сильного душевного хвилювання, але яке було наслідком перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфікувати не за ст. 123, а за ст. 124 КК. Це пояснюється тим, що законодавець вважає заподіяння тяжкого ті­лесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необ­хідних для затримання злочинця, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядаєть­ся. Тому при кваліфікації дій винного за ст. 123 КК, коли тяжке тілесне ушкоджен­ня заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протизаконним фізичним насильством, необхідно перш за все виключити можливість застосування ст. 124 КК.