Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Спричинення смерті тому, хто посягає з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, тобто здійснене у стані необхідної оборони, у силу ст. 36 КК не є злочином, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Не є злочином згідно зі ст. 38 КК також заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, з метою її затримання і доставлення відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (див. коментар до статей 36, 37 та 38 КК).

Так, ВСУ не знайшов складу злочину в діях М., засудженого за вбивство при пере­вищенні меж необхідної оборони П. Як встановлено у справі, М., працюючи сторожем у школі-інтернаті, мав у користуванні рушницю. Почувши увечері, що хтось хоче викрасти сіно зі шкільного подвір’я, М. вийшов на подвір’я і побачив П. із сином, які стояли біля копиці. М. сказав їм, щоб вони йшли геть, але П. став наближатися до нього. М. відступив назад і попередив, що стрілятиме, але П. не зупинився. Коли П. наблизився до М. на відстань 1-2 метри, останній вистрілив з рушниці і вбив П. ВСУ визнав, що М. діяв у стані необхідної оборони, оскільки він здійснив постріл під час виконання обов’язків з охорони шкільного майна для відбивання нападу розкрадача (див. РП. - 1970. - № 7. - С. 106-107).

1. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та у разі перевищення за­ходів, необхідних для затримання злочинця, не виключає кримінальної відповідаль­ності, пом’якшуючи її. Підставою для пом’якшення відповідальності в цих випадках є прагнення винної особи захистити від суспільно небезпечного посягання особисті, суспільні чи державні інтереси або затримати злочинця та доставити його відповідним органам влади. Винний тут діє, як правило, у стані душевного хвилювання, виклика­ного злочинною поведінкою потерпілого, що позбавляє його можливості достатньою мірою контролювати свої дії.
2. Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на позбавлен­ня життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді смерті людини; 3) причинним зв’язком між зазначеним діянням та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.
3. Умисне вбивство, передбачене ст. 118 КК, може бути вчинене за умови наявнос­ті: необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК, уявної оборони, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення (ч. 2 ст. 37 КК), або затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК).
4. Перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. 3 ст. 36 КК визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпеч­ності посягання або обстановці захисту. Так само перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця при умисному заподіянні йому смерті згідно з ч. 2 ст. 38 КК визнається явна невідповідність вчиненого небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Так, В. була визнана винною в тому, що вона з метою вбивства завдала обухом сокири удару по голові вітчиму Б., який бив її матір. Дії В. були кваліфіковані як вбивство без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Вища судова інстанція пере­кваліфікувала злочин на вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, зазна­чивши, що в день вбивства Б. у стані сп’яніння ганявся за матір’ю В., наздогнав її та почав бити. Почувши крики матері, В., яка ремонтувала будинок, із сокирою прибігла на допомогу і, захищаючи свою матір, завдала смертельного удару вітчиму. Тим самим вона перевищила межі необхідної оборони, застосувавши засоби, явно невідповідні характеру й небезпеці посягання (див. СП. - К., 1998. - С. 149-150).

При вирішенні питання про наявність або відсутність ознак перевищення меж необ­хідної оборони не можна механічно виходити з вимоги розмірності засобів захисту та засобів посягання, інтенсивності захисту та інтенсивності посягання. ПВСУ в постанові від 26 квітня 2002 р. вказав, що при розв’язанні питання про наявність перевищення меж оборони необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захис­ту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його рапто­вість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізич­ні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини (див. п. 5 ППВСУ «Про судову прак­тику у справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002р. № 1).

Ті ж обставини слід враховувати і при розв’язанні питання про перевищення за­ходів, необхідних для затримання злочинця. Стаття 118 КК щодо вбивства при затри­манні злочинця може бути застосована, якщо при цьому було допущено явну невід­повідність засобів затримання характеру та ступеня суспільної небезпечності вчине­ного і обставинам затримання. При цьому слід мати на увазі, що не може кваліфіку­ватися за даною статтею вбивство злочинця - акт самочинної розправи.

У будь-якому випадку в силу ч. 4 ст. 36 КК не може розглядатися як перевищення меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернен­ня протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, неза­лежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Особа, яка вчинила умисне вбивство у стані уявної оборони, підлягає кримінальній відповідальності за ст. 118 КК лише за умови, що вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі за­хисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання. В усіх цих випад­ках визнається відсутність в діях того, хто захищається, складу якогось злочину.

1. Із суб’єктивної сторони вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, вчиняється лише умисно. Необережне позбавлення життя особи, яка вчинює посягання, або злочинця, що має місце у стані необхідної оборони або затримання злочинця, злочином не ви­знається.

Слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним по­сяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди (в цьому випадку позбавлення життя особи, яка вчинила посягання, або злочинця) небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. У цьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної оборони або заходів, необ­хідних для затримання злочинця, виключається.

1. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 118 КК, є осудна особа, яка досягла 16 років. Це може бути особа, яка перебуває у стані необхідної, уявної оборони, якщо вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, а також особа, яка вчиняє дії щодо затримання злочинця.

Суб’єктами цього злочину також можуть виступати представники влади, праців­ники правоохоронних органів, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовці, які під час виконання служ­бових обов’язків вчинили умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця.

1. Стаття 118 КК не повинна застосовуватися у випадках вбивства за допомогою різних попереджувальних технічних заходів щодо запобігання можливих посягань на власність. У цих випадках винні не перебувають у стані необхідної оборони і, отже, не можуть її перевищувати. Від, наприклад, пристосувань, пов’язаних з використанням електроструму, можуть постраждати не тільки злочинці, а й особи, які випадково уві­йшли у зіткнення з ними.
2. Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони або у разі переви­щення заходів, необхідних для затримання злочинця, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з особливою жорстокістю, жінки, яка завідомо для винного була у стані вагітності, двох або більше осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, або за наявності інших обставин, зазначених у ч. 2 ст. 115 КК, повинне кваліфікува­тися не як умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, а за ст. 118 КК.
3. Треба відмежовувати злочин, що розглядається, від убивства в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло. Для останнього характерним є відсут­ність мети захисту або затримання злочинця. Слід також мати на увазі, що для ст. 118 КК стан душевного хвилювання не є обов’язковою ознакою. Вбивство, хоча й вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, але яке є результатом

перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання зло­чинця, слід кваліфікувати за ст. 118 КК.

1. Встановивши в діях підсудного ознаки перевищення меж необхідної оборони, суд не може обмежитися загальним формулюванням і зобов’язаний у вироку вказати, в чому полягає перевищення і які засоби захисту в конкретній ситуації не були ви­користані винним, щоб уникнути таких наслідків.