Стаття 114. Шпигунство

1. Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній ор­ганізації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила ді­яльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України.

1. Безпосереднім об’єктом шпигунства є зовнішня безпека України, її суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпека.
2. Предметом цього злочину є відомості, що містять державну таємницю, вичерп­ний перелік яких міститься в Законі України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. (у ред. Закону України від 21 вересня 1999 р.) (ВВРУ. -1999. - № 49. - Ст. 428). Згідно з цим Законом державною таємницею визнається певний вид таємної інфор­мації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може за­вдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Ці відомості мають гриф секретності, який визначає її ступінь. Спеціальним уповноваженим орга­ном державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є СБУ
3. Із об’єктивної сторони шпигунство може виявлятися у двох формах: 1) пере­дачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю; 2) збиранні таких же відомостей з метою передачі іноземній державі, її організаціям або їх представникам.

Передача зазначених відомостей має місце у випадках, коли особа володіє ними і повідомляє (вручає) їх іноземній державі або її представнику (агенту). Способи передачі можуть бути різними (усно, письмово, безпосереднє ознайомлення з будь- якими матеріалами, передача через Інтернет, по телефону, з використанням тайників, кур’єрів та ін.). Для відповідальності не має значення, передаються першоджерела (наприклад, оригінали документів, креслення, зразки пального), їх копії чи лише відо­мості про них (зліпки, макети, опис технічних систем будь-яких об’єктів та ін.). Тому будь-які дії, вчинені як у формі передачі в буквальному розумінні цього слова, так і у створенні умов для ознайомлення агента іншої держави з ними, підпадають під по­няття передачі.

Збирання відомостей, що становлять державну таємницю, - це будь-які випадки здобуття таких відомостей (наприклад, викрадення, особисте спостереження, фото­графування, підслуховування телефонних розмов та ін.). Нерідко для отримання таких відомостей використовується найскладніша сучасна техніка (спеціально обладнані літаки, кораблі або автомашини, спеціально встановлені на суші чи на морі прилади для отримання розвідувальної інформації та ін.).

Для відповідальності за ст. 114 КК важливо встановити, що відомості, які станов­лять державну таємницю, були передані чи збиралися для передачі саме іноземній державі, іноземній організації або їх представникам.

Закінченим шпигунство вважається з моменту початку збирання зазначених відо­мостей або з моменту їх передачі.

1. Суб’єктивна сторона - прямий умисел, за якого особа усвідомлює, що відо­мості збираються або передаються іноземній державі, організації або їх представникам і що ці відомості є державною таємницею. Мотиви злочину на кваліфікацію злочину не впливають.
2. Суб’єкт злочину спеціальний - іноземець або особа без громадянства, які є осудними та досягли 16-річного віку.

Шпигунство, вчинене громадянином України, кваліфікується за ст. 111 КК як державна зрада.

1. Частина 2 ст. 114 КК передбачає заохочувальну норму: особа звільняється від кримінальної відповідальності за шпигунство за наявності трьох умов: 1) особа при­пинила свою діяльність, передбачену ч. 1 ст. 114 КК; 2) добровільно повідомила ор­гани державної влади про вчинене; 3) внаслідок цього та вжитих заходів було відвер­нено заподіяння шкоди інтересам України.