- Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, -
карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
- Звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв’язок з ними та про отримане завдання.
- Частина 1 ст. 111 КК визначає державну зраду як діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові (ст. 5 Конституції України), територіальній цілісності та недоторканності (див. коментар до ст. 110 КК), обороноздатності (ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р., в редакції Закону України від 5 жовтня 2000р. //ВВРУ. - 2000. - № 49. - Ст. 420) і державній (стан захищеності державної влади), економічній (стан економіки, при якому забезпечується досить високе і стійке економічне зростання; ефективне задоволення економічних потреб; контроль держави за рухом і використанням національних ресурсів; захист економічних інтересів країни на національному і міжнародному рівнях) чи інформаційній (стан інформації, у якому забезпечується збереження визначених політикою безпеки властивостей інформації) безпеці України. Отже, державна зрада має кілька безпосередніх об’єктів, кожен з яких складає суспільні відносини у сфері охорони зовнішньої та внутрішньої безпеки України.
- Об’єктивна сторона державної зради може виражатися в різних формах, які вичерпним чином визначені в ч. 1 ст. 111 КК.
Перехід на бік ворога полягає в наданні безпосередньої допомоги державі, з якою Україна перебуває в умовах воєнного стану або збройного конфлікту. Форми такого переходу можуть бути різними: перехід до ворога через лінію фронту; вступ до армії
ворожої держави; участь за її завданням у бойових діях проти України; надання різної допомоги агентам такої держави та ін. Перехід на бік ворога може полягати як у переході на територію ворожої держави (так званий фізичний перехід), так і в наданні допомоги такій державі або її представникам на території України (так званий інтелектуальний перехід). У цій формі державна зрада визнається закінченою з моменту, коли особа почала надавати допомогу ворогові. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони аналізованої форми державної зради є час вчинення злочину - в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту. Поняття воєнного стану визначене у ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 6 червня 2000 р. (ВВРУ. - 2000. - № 28. - Ст. 224). Збройним конфліктом визнається украй гостра форма вирішення суперечностей між державами, що характеризується двостороннім застосуванням воєнної сили.
Шпигунство - друга форма державної зради - це передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю (див. коментар до ст. 114 КК).
Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України. При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи. Допомога у проведенні підривної діяльності може виявлятися у сприянні резидентам (таємним представникам іноземних розвідок), укритті розвідника або його спорядження, вербуванні агентів для проведення підривної діяльності проти України тощо. Цією формою охоплюються й випадки, коли особа за завданням іноземних держав або їх представників організовує (або вчинює) на шкоду Україні будь-який інший злочин проти основ національної безпеки України (наприклад, диверсію, посягання на життя державного чи громадського діяча). У таких випадках відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів (наприклад, за статтями 111 і 113 чи 112 КК).
У цій формі державна зрада вважається закінченою з моменту, коли особа фактично почала надавати допомогу іноземній державі, іноземній організації чи їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.
- Із суб’єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою державної зради є мета - заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
- Суб’єкт злочину спеціальний (див. ч. 2 ст. 18 КК) - ним може бути тільки громадянин України, який досяг до вчинення злочину 16-ти років (поняття «громадянин України» - див. коментар до ст. 7 КК). Співучасниками (співвиконавцями, організаторами, підбурювачами, пособниками) можуть виступати й інші особи (див. коментар до ст. 27розд. VI Загальної частини КК).
- Частина 2 ст. 111 КК передбачає заохочувальну норму про звільнення від кримінальної відповідальності громадянина України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної організації чи її представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив про свій зв’язок з ними та про отримання завдання.
Для застосування цієї норми потрібно встановити обов ’язкову сукупність двох умов: 1) невчинення громадянином України жодних дій на виконання злочинного завдання, отриманого від іноземної держави, іноземної організації, їх представників;
- добровільна заява органам державної влади про свій зв’язок з іноземною державою, іноземною організацією, їх представниками і про отримане завдання. Добровільною визнається заява за умови, що об’ єктивно, реально особа могла виконати завдання і нездоланних перешкод не було. Мотиви добровільної заяви значення не мають (каяття чи страх перед покаранням тощо).
Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності.