1. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім пе реконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічно му, повному та об'єктивному дослідженні.
2. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої
сили.
3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кож ного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок до казів у їх сукупності.
1, Відповідно до статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропутцення строку для звернення до суду тощо) та які належать встановити при ухваленні судового рішення у
справі.
Для встановлення цих обставин у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
Після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення чи надати додаткові докази.
У зв'язку з додатковими поясненнями осіб, які беруть участь у справі, суд може задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам.
222
Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові докази, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Таким чином, оцінку доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності і взаємного, їх зв'язку у сукупності адміністративний суд проводить вже після судових дебатів.
Об'єктом оцінки виступають як докази, так і процесуальні джерела, що їх містять. До змісту оцінки доказів як фактичних даних (відомостей про факти, обставини) входять встановлення їх належності, допустимості, достовірності (якісні ознаки) та достатності (кількісна ознака).
Належність доказів - це ознака, що стосується їх змісту і вказує на зв'язок між фактичними даними та обставинами, що підлягають доказуванню і дають можливість встановити наявність чи відсутність останніх. Допустимість доказів - ознака, що стосується як змісту, так і форми доказів і свідчить про дотримання всіх вимог закону, пов'язаних з їх одержанням і фіксацією: отримання з належного джерела, уповноваженим на те суб'єктом, з використанням визначених у законі засобів. Достовірність доказів - відповідність відомостей про факти й обставини, що мають значення для спраги, об'єктивній дійсності. Достатність доказів означає, що їх сукупність дає можливість установити передбачені законом обставини в тому обсязі, який є необхідним для прийняття правильного рішення у справі.
Змістом оцінки процесуальних джерел доказів є визначення допустимості їх використання у справі. Докази та їх джерела, отримані з грубим порушенням норм регулювання процесу доказування, конституційних та інших прав громадян, а тим більше в результаті злочинного порушення норм, які визнають умови і порядок збирання і перевірки доказів та їх джерел, завжди призводять до сумнівів у їх достовірності і недопустимості для використання у процесі доказування.
Оцінка доказів та їх процесуальних джерел супроводжує їх збирання і перевірку.
Оцінка доказів здійснюється судом за його внутрішнім переконанням і впевненістю у правильності його висновків. Внутрішнє переконання у ході оцінки доказів повинно ґрунтуватися на всебічності, повноті та об'єктивності дослідження, які є Невід'ємною умовою встановлення істини у справі.
223
Повнота дослідження обставин справи означає правильне визначення предмета доказування, з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню на підставі всієї сукупності зібраних доказів, що стосуються конкретної справи. Порушення вимог закону про повне дослідження обставин справи є однією з підстав для направлення її на зміну чи скасування судових рішень.
Об'єктивність дослідження обставин справи полягає у недопущенні уповноваженим суб'єктом виявів упередженості та однобічності.
- Всі докази, які оцінюються судом, мають для нього одна кову силу. Ніякі докази, відповідно до ч. 2 коментованої статті, не мають для адміністративного суду наперед встановленої сили.
- Оцінка доказів - розумова, пізнавальна діяльність адміні стративного суду, що полягає у дослідженні якісних і кількіс них ознак зібраних доказів і здійснюється за його внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єк тивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності на підста ві принципів адміністративного судочинства: верховенства пра ва; законності; рівності усіх учасників адміністративного про цесу перед законом і судом; змагальності сторін; диспозитив- ності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (див. ст. 7 КАС України та коментар до неї). При цьому суд оцінює належ ність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а та кож достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
page
youtube
