- Повноваження представників, які беруть участь в адміні стративному процесі на основі договору, на здійснення пред ставництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.
- Повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інтереси якої вони представляють. Засвідчені підписом судді копії цих доку ментів приєднуються до справи.
- Довіреності від імені органу, підприємства, установи, ор ганізації видаються за підписом керівника або іншої уповно важеної на те законом, положенням, статутом особи і засвідчу ються печаткою цього органу, підприємства, установи, органі-
- Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміні стративному суді посвідчується нотаріально або посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному ліку ванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (пе ребування).
- Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокат ським об'єднанням, або договором про надання правової допо моги.
- Довіреності або інші документи, які підтверджують повно важення представника і були посвідчені в інших державах, по винні бути легалізовані в установленому законодавством поряд ку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
1-Для того, щоб дії представника створили юридичні права і обов'язки для особи, яку представляють, необхідно, щоб представник мав відповідні повноваження, котрими визначаються зміст і межі дій, які представник може вчиняти від Імені особи, котру він представляє. За своєю сутністю повноваження - це немайнове право, основним елементом якого є право на власні
151
позитивні дії. Проте, як і кожне суб'єктивне право, повноваження включає не лише право на власні позитивні дії, але й можливість вимоги певної поведінки від інших осіб. У даному випадку - це право вимагати від особи, яку представляють, прийняття на себе юридичних наслідків дій, що здійснені в межах повноваження. Крім того, представник має право на захист повноваження шляхом подання позовів про визнання повноваження, про припинення дій, що його порушують, тощо. Такий захист здійснюється представником від свого імені і не вимагає спеціального додаткового повноваження.
Здійснення повноважень представника полягає у вчиненні ним однієї або кількох юридичних дій від імені того, кого він представляє, що породжує права та обов'язки особи, яку представляють. Таким чином, така дія є юридичним фактом, який характеризується: 1) правомірністю; 2) спрямованість на виникнення певних юридичних наслідків для того, кого представляють; 3) безпосередність правового результату для того, кого представляють; 4) усвідомленість третіми особами представницького характеру дії.
Повноваження, надані особою, яку представляють, її представникові, найчастіше відображаються у довіреності.
Отже, набуття правосуб'єктності процесуального представника і здійснення ним відповідних функцій можливе за наявності відповідних повноважень, підтверджених визначеними, належно оформленими документами.
Для представників, які беруть участь в адміністративному процесі на підставі договору, частиною 1 коментованої статті встановлено правило, відповідно до якого їх повноваження на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Видача довіреності є одностороннім правочином. Основні правила видачі довіреності викладено у Законі України від 2 вересня 1993 р. *Про нотаріат*. Довіреність здійснюється у письмовій формі. Довіреність є іменним документом, тому має обов'язково містити відомості про те, хто і кому видає довіреність. Із визначення довіреності як письмового документа, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми
152
особами, випливає низка вимог до довіреності. По-перше, вона може бути вчинена лише у письмовій формі. По друге, як кожен документ, вона має містити необхідні реквізити: вказівку на суб'єкти, місце, дату видачі тощо. По-третє, у довіреності має бути зазначений обсяг повноважень, наданий представникові тим, кого він представляє.
Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.
Закон передбачає ще один спосіб підтвердження повноважень представника - усною заявою довірителя Із занесенням її до протоколу судового засідання. При цьому законодавець не встановлює перелік осіб, які можуть підтвердити повноваження представника таким чином. Очевидно, це правило має стосуватися випадків, коли поряд із представником у процесі особисто бере участь і сама особа, яку він представляє.
2. Частиною 2 коментованої статті встановлюється правило, відповідно до якого повноваження законних представників ма ють бути підтверджені необхідними документами. Такими до кументами, що посвідчують факт родинних стосунків, є пас порт батьків (усиновлювачів), свідоцтва про народження дітей, акт про усиновлення. Опікуни та піклувальники мають надати адміністративному суду посвідчення опікуна чи піклувальни ка. Повноваження законних представників підтверджуються також документами, які підтверджують займану ними посаду. Засвідчені підписом судді копії цих документів приєднуються до справи.
Особи, які не мають довіреності або інших документів, що підтверджують їхні повноваження на ведення справи у адміністративному суді, не можуть бути допущеними у якості представника, тому що дії таких осіб за відсутності належних повноважень не мають юридичної сили.
За наявності належним чином оформлених повноважень на ведення справи представник допускається до участі у процесі і набуває право на вчинення всіх тих процесуальних дій, котрі може здійснювати та особа, яку представляють.
3. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. У цьому випадку такий акт має бути оформлений належним чином. Тобто, довіреності від імені ор гану, підприємства, установи, організації видаються за підпи сом керівника або іншої уповноваженої на те законом, поло-
153
женням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації.
Повноваження членів колегіальних органів управління кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими громадськими організаціями підтверджуються випискою з протоколу засідання відповідного органу управління, що уповноважив вести справу в адміністративному суді.
4. Частиною 4 коментованої статті встановлюється правило, відповідно до якого довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується або нотаріально, або в іншому порядку: посадовою особою підприємства, установи, організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання (перебування).
Частина 3 ст. 245 ЦК України передбачає спеціальні випадки, коли довіреність, посвідчена спеціально уповноваженими на це органами, прирівнюється до нотаріально засвідчених. Аналогічний перелік осіб, що мають право засвідчувати довіреність, закріплений у ст. 40 Закону України "Про нотаріат". Порядок посвідчення даного виду документа регулюється Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально засвідчених, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р.
Зокрема, до нотаріально посвідченої довіреності прирівнюються:
- довіреності військовослужбовців та інших осіб, що пере бувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших вій ськово-лікувальних установах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лі карями цих госпіталів, санаторіїв та інших військове-лікуваль них установ;
- довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-учбових закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб і органів, що здійснюють нотаріальні дії, також довіреності робітників і службовців, членів їх сімей та членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;
- довіреності осіб, що знаходяться у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
154
В
Письмові довіреності фізичних осіб, які мешкають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, посвідчуються у виконавчому комітеті сільської, селищної чи міської ради.
- Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокат ським об'єднанням, або договором про надання правової допо моги.
- Довіреності або інші документи, які підтверджують повно важення представника і були посвідчені в інших державах, по винні бути легалізовані в установленому законодавством поряд ку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 100 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що документи, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законами України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
На сьогодні Україна є учасницею Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної 22 січня 1993 р. у Мінську, та цілої низки двосторонніх угод, що передбачають відмову від консульської легалізації.
При цьому під консульською легалізацією слід розуміти процедуру підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, і встановлення їх відповідності законам України або держави перебування дипломатичного представництва або консульської установи України.
Легалізація офіційного документа означає перевірку його відповідності чинному законодавству України або держави перебування, встановлення та посвідчення дійсності документа або справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ або засвідчила попередній підпис, а також дійсності відбитка штампу, печатки, якими скріплено документ.
т
page
youtube
