- Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Ко дексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміні стративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь- який час до закінчення судового розгляду. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду.
- Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Ко дексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністра тивного позову.
- Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій ста дії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.
- Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
1. Для забезпечення виконання своїх процесуальних функцій, сторони в адміністративному процесі наділені великим обсягом процесуальних прав та обов'язків. Сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки, тобто їм надано рівні можливості щодо відстоювання своєї позиції в ході розгляду адміністративної справи. Позивач і відповідач відносяться законодавцем до групи осіб, які беруть участь у справі. Це означає, насамперед, що вони володіють тими ж самими правами та мають ті
134
самі обов'язки, що й особи, які беруть участь у справі (ст. 49 КАС України). Проте сторони займають особливе, як було зазначене вище, головне положення в розгляді справи, тому вони наділяються додатковими, досить важливими процесуальними правами. Завдяки цим процесуальним правам сторони можуть чутливо впливати на хід справи. Частина 1 коментованої статті передбачає наступні диспозитивні права позивача: право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду. Право на відмову від адміністративного позову є досить важливим диспозитивним правом, бо наслідком його реалізації може бути закриття провадження у справі. Відмову від позову вважають одностороннім волевиявленням позивача, яке має на меті врегулювання спору та закінчення справи. Порядок та наслідки відмови від адміністративного позову під час підготовчого провадження врегульовано ст. 112 КАС України, а під час судового розгляду справи - ст. 136 КАС України. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду {ст.ст. 194 219 КАС України відповідно).
2. Що стосується відповідача, то коментована стаття у ч. 2, крім прав та обов'язків, визначених ст. 49 КАС України, надає йому право визнати адміністративний позов повністю або частково, а також подати заперечення проти адміністративного позову. Визнання позову також розглядається у якості одностороннього волевиявлення відповідача, спрямоване на врегулювання спору. Наслідками часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом є ухвалення постанови суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 КАС України. При повному визнанні відповідачем адміністративного позову і прийнятті його судом, приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Порядок визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження врегульовано ст. 112 КАС України, а під час судового розгляду справи - ст 136 КАС України. В суді апеляційної чи касаційної інстанції визнання адміністративного позову відповідачем вже неможливе,
Заперечення проти адміністративного позову - це один із способів захисту відповідача від вимог, висунутих позивачем.
135
Заперечення проти адміністративного позову виражається у відхиленні позову відповідачем з обґрунтуванням своєї позиції певними обставинами та пред'явленими доказами. Воно може набувати процесуальний або матеріально-правовий характер. У першому випадку відповідач заперечує проти виникнення справи, посилаючись на процесуальні обставини (справа непідсудна даному або взагалі адміністративному суду, тотожна справа вже розглядається судом тощо). У другому випадку підставами для заперечення позову відповідачем є матеріально-правові обставини (відсутність якого-небудь права позивача, наприклад, права на отримання пільг тощо), тобто, це заперечення проти задоволення позову.
- Ще одним важливим правом сторін є можливість закінчи ти адміністративну справу на будь-якій стадії адміністративно го процесу примиренням. Позивач та відповідач можуть піти на взаємні поступки у справі та повністю або частково врегулю вати спір на цій основі. Таким чином, сторони можуть здійсни ти примирення, яке є їх двостороннім волевиявленням, націле ним на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. У разі примирення сторін суд, згідно зі ст. 157 КАС України, поста новляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фік суються умови примирення. Ухвала суду про закриття прова дження у справі може бути оскаржена. У разі коли суд прийняв ухвалу про закриття провадження у справі на підставі досяг нення сторонами примирення, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ст. 157 КАС України). Здій снення примирення сторін під час підготовчого провадження врегульовано ст. 113 КАС України, а під час судового розгляду справи - ст. 136 КАС України. Сторони можуть прийняти рі шення про примирення у суді апеляційної чи касаційної ін станції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду (ст.ст. 194 219 КАС України відповідно).
- Розпорядження диспозитивними правами повинно пере бувати під уважним наглядом суду, оскільки спір між двома сторонами в публічно-правовій сфері може торкатися інтересів держави, територіальної громади, великого кола осіб тощо. Тому законодавець передбачив обставини, при наявності яких адміністративний суд не прийматиме відмови позивача від ад міністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнаватиме умов примирення сторін. Таким
136
чином, якщо вищезазначені процесуальні дії суперечать закону або порушують чиїсь права, свободи чи інтереси, суд продовжує розгляд справи по суті.
page
youtube
