- Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.
- Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем про живання (перебування, знаходження) позивача.
- Адміністративні справи з приводу оскарження норматив но-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу вико навчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представни цтво України, їхня посадова чи службова особа; а також адмі ністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквіда цію) політичної партії вирішуються окружним адміністратив ним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
- У разі невизначеності цим Кодексом територіальної під судності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
1. Територіальна підсудність, врегульована положеннями коментованої статті, дозволяє розмежувати предметну компетенцію адміністративних судів одного рівня в залежності від місця розгляду справи. Територіальна підсудність визначає, який конкретно адміністративний суд може розглянути конкретну адміністративну справу за першою інстанцією.
Територіальна підсудність поділяється на декілька видів: загальну, альтернативну, виключну, договірну, із зв'язку справ.
Загальна територіальна підсудність формує основне правило розмежування компетенції однорівневих адміністративних судів. Відповідно до цього правила адміністративний позов подається до суду за місцем перебування (місцезнаходженням) відповідача. Саме таке правило закріплене ч.І статті, що коментується.
79
2. Виняток із цього правила складають категорії справ, за значені у ч. 2 коментованої статті. Так, при визначенні терито ріальної підсудності з приводу оскарження правових актів ін дивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, зако нодавець виходив з принципу наближеності суду до особи, пра ва і інтереси якої порушено. Частиною 2 коментованої статті закріплене правило, відповідно до якого ці категорії справ ви рішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Усі інші адміністратив ні справи вирішуються адміністративними судами за місцем знаходження позивача, якщо ним є суб'єкт владних повнова жень, або за місцем знаходження (перебування, проживання) відповідача - юридичної чи фізичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень.
Щодо визначення територіальної підсудності спорів, що виникають із адміністративного договору, слід зазначити, що такі спори мають бути підсудні адміністративному суду за місцем виконання договору, якщо у договорі не визначена інша підсудність.
3. На відміну від ч. 1 коментованої статті, якою встановлено загальну територіальну підсудність для зазначених у ній кате горій адміністративних справ, ч. З коментованої статті запрова джує виключну територіальну підсудність. Виключна територі альна підсудність унеможливлює можливість вибору позивачем підсудності іншої ніж та, що встановлена адміністративним процесуальним законом для розгляду даної категорії спорів.
Так, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
80
4. У разі невизначеності КАС України територіальної підсудності адміністративної справи, відповідно до ч. 4 коментованої статті, така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Аналізуйте судовий акт: Орган дізнання, слідства, прокуратури під час досудового розслідування злочинів, не здійснює публічно-владних управлінських функцій, а відтак оскарження їх дій має відбуватися виключно за правилами КПК України. (ВС КАС № 420/21441/24 від 23.01.2025 р.)
Водночас - ухвалою адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду - ГО було відмовлено. З посиланням на те, що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано параграфом 1 глави 26 КПК України. Отже цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. ГО подала касаційну скаргу, на рішення попередніх адміністративних судів, обґрунтовуючи представник ГО зазначив, що чинний КПК України не передбачає можливості оскарження слідчому судді дій чи бездіяльності слідчого з питань ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, до того ж - наразі закритого. Пояснював, що фактична відсутність в КПК України такого порядку означає відсутність альтернативи і, як наслідок, активацію дії пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, яка прямо відносить до юрисдикції адміністративних судів спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Водночас ВС КАС підтвердив рішення попередніх судів, не погоджуючись з позицією ГО. Суд пояснив наступним: Читати повністюДо окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації «Центр захисту інвалідів» (далі - ГО) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, у м. Києві (далі - ДБР), у якому позивач просив визнати протиправними дії та бездіяльність ДБР, що полягали у ненаданні для ознайомлення (відмові в ознайомленні) з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні представником ГО та просив зобов`язати надати такі матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні для ознайомлення, з можливістю робити необхідні виписки та копії. При цьому, раніше представники ГО неоднократно звертались із заявою, та оскаржував до суду загальної юрисдикції постанову - про визнання ГО потерпілою у кримінальному провадженні.
Аналізуйте судовий акт: Акт обстеження земельної ділянки оскарженню не підлягає (КАС/ВС у справі № 520/5778/2020 від 08.07.2021)
Правильно обраний засіб правового захисту є запорукою успішності судового процесу Часто суб’єкти господарювання допускаються помилки, коли оскаржують такий документ як акт (акт перевірки, акт обстеження тощо). У цій справі позивач оскаржив дії зі складення акту обстеження земельної ділянки Департаменту територіального контролю міської ради. В обґрунтування позовних вимог він зазначив, що зі змісту акта обстеження земельної ділянки незрозуміло підстави проведення заходу контролю за використанням та охороною земель. Серед додатків до акта обстеження було зазначено лише план - схему земельної ділянки, та й сам факт перебування представника Департаменту на земельних ділянках, на його думку, стоїть під сумнівом. Читати повністюАналізуйте судовий акт: Спори щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності підсудні адміністративним судам (ВС у справі №480/4146/20 від 26.08.2021).
Із появою адміністративних судів, як окремої ланки в судовій системі, довгий час тривало становлення судової практики щодо розмежування справ адміністративної та господарської юрисдикції. Однак, питання того, який спір є публічно-правовим, а який приватно-правовим і наданий час є актуальним. Міськрада звернулась до суду із позовом до ТОВ про припинення права постійного користування шляхом її вилучення та із зобов’язанням звільнити та повернути територіальній громаді.Позов мотивовано тим, що ТОВ отримало в постійне користування земельну ділянку під платну криту автомобільну стоянку на умові подальшого будівництва еспланади в межах відведеної земельної ділянки. На момент звернення із позовом до суду, міськрадою прийнято рішення про вилучення спірної земельної ділянки для суспільних потреб, а саме: для будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку. Однак, до розгляду по суті справа не дійшла, оскільки і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції дійшли до висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні КАС України та має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки позивач прагне повернути земельну, яка належить йому на праві комунальної власності.
Позивач не погодився із закриттям провадження з цих підстав та оскаржив судові рішення до ВС.
Проаналізувавши положення ст. 141, 149 ЗК України, ВС зробив висновки про те, що чинним законодавством предбачено і розмежовано (за підставами та порядком) процедури вилучення і примусового відчуження земельних ділянок. Читати повністю