(Стаття 294 у редакції Закону N 2453-VI від 07.07.2010)
1. Законодавець відмовився від двостадійного порядку оскарження, який передбачав подання заяви про апеляційне оскарження і апеляційної скарги. Це зроблено з метою пришвидшення судового розгляду та скорочення строку набрання рішенням суду законної сили. Фактично, законодавець повернувся до порядку, який існував до 2004 року.
2. Строк подання апеляційної скарги залежить від того, чи була особа присутня під час оголошення рішення. Якщо особа була присутня, то цей строк розпочинається з наступного дня після проголошення рішення чи ухвали. Зазначене правило діє і тоді, коли проголошено лише вступну і резолютивну частину рішення, оскільки винятків для цього випадку законом не встановлено. Водночас, у ст.218 ЦПК України передбачено, що у разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду. Тому право осіб на подання апеляційної скарги може бути реалізоване з наступного дня після ознайомлення цих осіб з повним рішенням суду. В більшій мірі це пояснюється тим, що обов’язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, якщо це буде встановлено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а при поданні апеляційної скарги в ній потрібно викласти в чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин), які власне і викладаються в мотивувальній частині рішення суду, складення якої може бути відтерміновано. Відповідно і перебіг строків на апеляційне оскарження починається з наступного, після визначеного судом дня для ознайомлення з повним рішенням суду.
3. В тому випадку, коли по справі було ухвалено додаткове рішення, передбачене ст.220 ЦПК, строк на апеляційне оскарження цього додаткового рішення обчислюється з наступного дня після його ухвалення.
Спірною тут виглядає ситуація з огляду на те, що ЦПК передбачено право на подання заяви про ухвалення додаткового рішення до закінчення строку на виконання рішення, і не передбачено термін протягом якого суд повинен ухвалити таке додаткове рішення. Виходячи з позиції Верховного Суду України з цього питання, згідно якої рішення суду і додаткове рішення є одним цілим, (вважаємо, що малася на увазі „рівнозначність” цих двох видів судових рішень) вважаємо, що строк на апеляцію починається з наступного дня після проголошення судового рішення. Інакше право на апеляційне оскарження буде нівельоване можливістю подання заяви про ухвалення додаткового рішення, яка може бути подана протягом 3 років з моменту проголошення „основного” рішення суду. Крім того п.4 ст.297 ЦПК передбачає право суду (судді-доповідача) апеляційної інстанції у випадку надходження справи без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення повернути справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути цей недолік.
У випадку ухвалення додаткового рішення, воно теж може стати самостійним об’єктом апеляційного оскарження у ті ж строки (але не в їхніх межах), що й рішення суду, постановлене за результатами розгляду справи (як різновид рішення суду, рівнозначне йому по суті рішення), бо ст.220 ЦПК передбачає, що на додаткове рішення може бути подана скарга.
Підлягає також оскарженню в апеляційному порядку, окремо від рішення суду, ухвала про відмову ухвалити додаткове рішення.
4. апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо скаржник не звернувся в суд з заявою про поновлення строків.
Відмова у прийнятті апеляційної скарги оформляється ухвалою, в якій суд зобов’язаний навести мотиви такої відмови. Ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги може бути оскаржено в касаційному порядку, оскільки вона перешкоджає подальшому руху справи. Установлені законом строки на подання відповідної скарги не можуть бути скорочені чи продовжені судом.
Лише за наявності заяви особи, яка подала апеляційну скаргу із пропущенням вищезазначених строків суд розглядає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд, розглядає таку заяву за правилами, встановленими в ст.73 ЦПК України. Так, суд поновлює строк у разі його пропущення з поважних причин (поважність причин повинен доводити скаржник).
На звернення особи, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження певного строку не встановлено. Таке клопотання відповідно до статті 296 ЦПК подається разом з апеляційною скаргою через суд першої інстанції. У ньому мають бути зазначені причини пропущення строку на апеляційне оскарження та докази, що підтверджують наявність поважних причин його пропуску. Наявність ухвали про залишення апеляційної скарги без розгляду з підстав пропуску строку на оскарження за відсутності клопотання про поновлення строку не перешкоджає розгляду згодом поданої заяви про поновлення пропущеного строку.
Заява розглядається апеляційним судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак їх присутність не є обов´язковою (частина друга статті 73 ЦПК). Розгляд заяви повинен передувати вирішенню питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду й не може збігатися із часом проведення підготовчих дій, визначених статтею 301 ЦПК, та апеляційним розглядом справи.
За наслідками розгляду заяви постановляється ухвала: або про поновлення строку на апеляційне оскарження в разі пропущення його з поважних причин, яка оскарженню не підлягає, або за відсутності таких причин - про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення та апеляційної скарги, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Якщо ж при розгляді справи в апеляційній інстанції буде встановлено, що апеляційна скарга подана без дотримання встановлених строків і не містить у собі клопотання про поновлення пропущеного строку, а під час розгляду справи таке клопотання не заявлене, апеляційний суд ухвалою залишає апеляційну скаргу без розгляду.
У випадку подання до суду першої інстанції одночасно апеляційної скарги із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження на рішення суду та заяви про перегляд рішення суду у зв´язку з нововиявленими обставинами суд першої інстанції направляє справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку, прийняття та вирішення апеляційної скарги, оскільки перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами можливий щодо судових рішень, які набрали законної сили.
Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується відповідним судом апеляційної інстанції в колегіальному складі, а не одноособово суддею-доповідачем, як це передбачено в касаційному провадженні (ч. 4 ст. 325 ЦПК).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Витрати на правничу допомогу у справах окремого провадження не відшкодовуються (ВС/КЦС № 607/1219/18 від 25.03.2020)
І знов про гонорари та відшкодування витрат на правничу допомогу.
Цивільне процесуальне законодавство, а саме норми ч. 2 ст. 19 ЦПК України передбачають 3 види проваджень в порядку яких здійснюється цивільне судочинство, а саме наказне, позовне та окреме.
Кожен з цих видів має свої особливості, які визначено окремими розділами Цивільного процесуального кодексу.
Водночас положеннями ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Однак чи мають застосовуватись вказані положення до інших видів проваджень, окрім позовного, зокрема до справ окремого провадження?
Касаційний цивільний суд каже своє категоричне НІ!
У даній справі адвокат, який брав участь у розгляді справи про встановлення факту родинних зв’язків у апеляційному суді подав суду заяву про ухвалення додаткової постанови у справі, якою вирішити питання про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу).
Зазначену заяву апеляційний суд задовольнив.
Проте, заінтересована особа на вказане рішення подала касаційну скаргу, як було вмотивовано тим, що оскільки цю справа розглянуто в порядку окремого провадження, тому відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України судові витрати при ухваленні судом рішення не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Суд касаційно інстанції із такими доводами погодився.
В обґрунтування такого рішення КЦС послався на те, що згідно положень ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Відповідно до частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.