Розвиток ринкових відносин та підприємництва примусили відмовитись від системи централізованого планування на всіх видах транспорту вантажних перевезень, яка передбачала обслуговування транспорту великих замовників відповідно до їхніх заявок, заснованим на планах перевезення. Стаття 917 ЦК передбачає нову систему відносин у сфері транспорту. Так, передбачено перехід до системи подачі транспортних засобів відправникам вантажів на договірній основі, формою якої можуть виступати договір або разові заявки (замовлення) відправника вантажу.
Однак договірне регулювання, яке вводиться в ЦК, все ж не виключає застосування на деяких видах транспорту і стосовно окремих видів перевезень централізованого визначення порядку подачі транспортних засобів.
Моментом виникнення зобов´язання щодо перевезення вантажу вважається час прийняття відповідною особою — перевізником вантажу до перевезення разом з одним з передбачених законодавством транспортним документів. Саме з цього моменту перевізник несе відповідальність за своїми зобов´язаннями.
Законом передбачається обов´язок перевізника надати транспортні засоби під завантаження у строк, установлений договором. При цьому транспортні засоби повинні бути придатні для перевезення відповідного вантажу, інакше відправник має право відмовитися від наданих транспортних засобів. У свою чергу, відправник повинен пред´явити вантаж у строк, встановлений договором. Вантаж, який підлягає перевезенню, повинен бути в належній тарі та упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених правил. Додаткові вимоги до вантажу, порядок його приймання, видачі тощо встановлюються окремими підзаконними нормативними актами. Наприклад, на залізничному транспорті діють Правила перевезення вантажів (окремі розділи), затверджені наказом Міністерства транспорту від 21 листопада 2000 р.