1. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті, що коментується, можна дійти висновку, що законодавець поділяє відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг на два види, залежно від того, сплатне надання послуг чи безоплатне. Цим і зумовлений поділ статті на дві частини.
У ч.І статті, що коментується, зазначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем лише за наявності його вини у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Принциповим у тлумаченні положень даної правої норми є пояснення кількох питань: що розуміється під поняттям «збитки», як розуміти положення «невиконання або неналежне виконання договору» та «відшкодування у повному обсязі». У відповідності до ст.22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв´язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Отже, в нашому випадку виконавець відшкодовує як реальні збитки, так і втрачену вигоду, що й є «відшкодуванням у повному обсязі». Уявлення про невиконання або неналежне виконання зобов´язання дається в ст.610 ЦК — «Порушенням зобов´язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов´язання (неналежне виконання)». Тобто під невиконанням зобов´язання слід розуміти такі дії чи бездіяльність сторони зобов´язання (в нашому випадку — про надання послуг), у результаті яких зобов´язання не виконане ані повністю, ані частково. Наприклад, за договором про надання туристських послуг (туристична фірма зобов´язалася організувати тур до Африки на сафарі) виконавець після укладення договору не вжив жодних заходів щодо його виконання (окрім підписання угоди нічого не було організовано: ані придбання квитків, ані оформлення відповідних візових документів тощо). У випадку, коли замовника було доставлено до Африки, але сафарі не проведено, то ми матимемо справу із прикладом неналежного виконання зобов´язання. Підставою відшкодування є наявність вини виконавця (див. коментар до ст.914 ЦК).
Судячи зі змісту ч.І статті, що коментується, договором про надання послуг може бути передбачено положення, відповідно до якого відшкодування збитків замовнику може проводитися і не в повному обсязі, тобто сторони вправі передбачити інший порядок відшкодування (наприклад, лише реальні збитки).
Законодавцем передбачено підставу звільнення виконавця від відповідальності за договором про надання послуг. На підтвердження цієї тези процитуємо ч.І статті, що коментується: «Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом». Отже, умовами звільнення від відповідальності виконавця за вказаною правовою нормою є: а) послуги мають надаватися за плату; б) надання послуг здійснюється суб´єктом підприємницької діяльності на професійній основі на виконання статутних завдань (юридична особа, фізична особа — підприємець); в) обов´язок доведення неможливості виконання зобов´язання внаслідок непереборної сили покладається на виконавця; г) якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 2 статті, що коментується передбачає відповідальність виконавця за порушення договору про безоплатне надання послуг. Дана норма встановлює максимальну межу відшкодування збитків, встановлюючи її у розмірі до двох неоподаткованих мінімумів доходів, але із указівкою, що сторони в договорі можуть відійти від цього положення і встановити інший розмір. То ж постає питання: чи має значення встановлена верхня межа відшкодування, якщо сторони у будь-який момент можуть відійти в цього правила? Вважається, що має, оскільки орієнтує сторони на той факт, що, зважаючи на безоплатність договору, не потрібно застосовувати надзвичайно жорсткі санкції до правопорушника.
Необхідно вказати, що дана норма не містить указівки на відшкодування шкоди в повному обсязі за невиконання договору про безоплатне надання послуг. Тому вважається, що сторони мають виходити із фіксованої суми або користуючись вимогами закону, або врегульовуючи це на рівні договору.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Саме медична установа має спростувати факт надання нею неякісних послуг, а не пацієнт доказувати надання йому таких. (ВС КЦС, справа № 344/3764/21 від 30.11.2022 р.)
Суд першої інстанції, розглядаючи питання відшкодування пацієнту вартості самих неякісних послуг, як і послуг інших лікарів, направлених на виправлення ситуації, плюс моральна шкода - у задоволенні позову відмовив, оскільки встановив недоведеність того що саме цей лікар та медустанова надавали послуги. Апеляційний суд не погодився і таким рішенням, як і не погодилась колегія суддів ВС КЦС, яка вказала наступне: Медична послуга - це сукупність необхідних, достатніх, добросовісних, доцільних професійних дій медичного працівника (виконавця), спрямованих на задоволення потреб пацієнта (замовника, споживача послуг). Ненадання або неналежне надання медичної допомоги може мати своїм наслідком каліцтво, інше ушкодження здоров`я, заподіяння майнової чи моральної шкоди, у результаті чого у дію вступатиме механізм делікту. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 906 ЦК України). Читати повністюПацієнтка стоматологічної клініки звернулась до суду з позовом до ФОП-лікаря (далі - медичної установи) про відшкодування майнової та моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг. Вона зверталась до них за лікуванням та протезування зубів, але протезування було виконано неякісно, внаслідок чого у неї з`явився біль та дефекти зовнішнього вигляду обличчя. Висновком клініко-експертної оцінки було підтверджено факт надання неналежних медичних послуг, а один із членів комісії свідчив що лікар і справді надавав такі, проте письмових договорів і згод у пацієнта не було. Медична карта не велась. Також малися переписка у Viber і показання друзів та рідних, які відвозили її до цієї медичної установи.