Стаття 583. Сторони у договорі застави

Сторонами заставних правовідносин є заставодавець — особа, що передає своє майно в заставу, і заставоутримувач — особа, що приймає в заставу майно заставодавця з метою забезпечення виконання зобов´язання. Сторонами можуть бути фізичні, юридичні особи і держава (ст. 11 Закону «Про заставу»).

Заставоутримувачем може бути тільки кредитор за забезпеченим заставою основним зобов´язанням.

Заставодавцем може виступати як боржник за основним зобов´язанням, забезпеченим заставою, так і третя особа (майновий поручник). Основна вимога до заставодавця — бути власником майна, яке передається в заставу, оскільки застава майна передбачає принципову можливість його продажу. У разі застави речі, яка не належить заставодавцю, причому кредитор не знав і не повинен був знати, що річ йому не належить, право власника підлягає захисту лише за умови, що дана річ була загублена, або викрадена чи вибула з володіння іншим шляхом поза його волею, у решті випадків заставне право заставодержателя зберігається, а власник речі має право вимагати відшкодування шкоди від заставодавця.

Заставодавцем може бути не лише боржник за забезпеченим заставою зобов´язанням, а й третя особа — майновий поручитель. Оскільки така особа не є боржником за основним договором, її зобов´язання перед заставодержателем не можуть перевищувати суму, виручену від реалізації заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов´язання, переходять усі права кредитора за цим зобов´язанням.

За змістом статті 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем — як боржником, так і майновим поручителем — може бути підприємство чи організація, що є власником майна і має право відчужувати заставлене майно, або держава в особі уповноважених нею органів, а також підприємство чи організація, який власником передано це майно і право застави на нього. Таку передачу може бути здійснено, зокрема, шляхом закріплення майна за юридичною особою на праві повного господарського відання на підставі законів України, установчих документів, що регулюють її діяльність, чи відповідного рішення власника майна (уповноваженого ним органу).

Статтею 11 Закону України «Про заставу» передбачено спеціальні вимоги щодо погодження деякими суб´єктами підприємницької діяльності застави їх майна з відповідними державними органами. Зокрема, порядок погодження органами приватизації умов договорів застави майна деяких підприємств, у тому числі державних, щодо яких прийнято рішення про приватизацію майна, визначено наказом Фонду державного майна України від 6 лютого 2001 р. «Про погодження органами приватизації умов договорів застави майна».