Стаття 442. Оприлюднення твору

ЦК дає своє визначення поняття «опублікування твору» (випуск твору у світ). Ним визнається опублікування (випуск твору в світ), будь-яке повідомлення твору, в тому числі видання, публічне виконання, публічний показ. Способами опублікування твору (випуску твору у світ) є сповіщення твору по радіо, телебаченню чи його відображення в загальнодоступних електронних системах інформації. Сповіщення твору має бути невизначеному колу осіб, однієї, тобто тим особам, які не є членами звичайного кола однієї сім´ї або близьких знайомих цієї сім´ї.

Надзвичайно важливими і новими є встановлені ЦК обмеження свободи літературно-художньої творчості, які в сучасних умовах є виправданими і доцільними. Не може бути опублікованим твір, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров´ю та моральності населення. ЦК не визначає цих понять, але їх можна вивести із загальних засад суспільного життя.

Наведені обмеження опублікування твору (випуску твору в світ) фактично обмежують свободу творчості, оскільки зазначені твори не можуть бути оприлюднені будь-яким способом і в будь-якій формі. ЦК встановив, що твір, який порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, не може бути опублікований. До таємниці особистого і сімейного життя ЦК відносить таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та все інше, що стосується особистого і сімейного життя людини (див. коментар до ст. 202 ЦК). Якщо інформація, яка запозичена із листування певної особи, її телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, і стосується її особистого і сімейного життя, то такий твір не може бути опублікований.

Не може бути опублікований твір, який завдає шкоди громадському порядку. Під громадським порядком слід розуміти врегульовану правовими та соціальними нормами систему відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров´я, поважання честі та людської гідності, дотримання норм суспільної моралі. Це відносини, які складаються між людьми у громадських місцях (місця спільного проживання, праці, відпочинку, а також інші місця спілкування людей). Безперечно, громадський порядок потребує належної правової охорони і захисту.

Якщо твір своїм змістом, міркуваннями, задумом, образами тощо спрямований на підірвання встановленого громадського порядку, на його зневажання, порушення суспільних, в тому числі, моральних норм, то такий твір не підлягає опублікуванню (випуску у світ).

Будь-який твір не може бути опублікований без згоди його автора, за винятком випадків, визначених ЦК та іншим законом. Після смерті автора право на опублікування мають його правонаступники, якщо це не суперечить волі померлого. До правонаступників автора відносяться будь-які фізичні і юридичні особи, до яких авторське право перейшло в силу договору чи закону. Це, передусім, спадкоємці автора як за законом, так і за заповітом.

Право на опублікування твору як за життя автора, так і після його смерті мають юридичні особи — роботодавці, якщо твір створено в порядку виконання трудового договору. Це право належить зазначеним юридичним особам в силу закону, а не в порядку правонаступництва. За свого життя автор не може заперечувати проти опублікування твору, створеного в порядку виконання трудового договору.