2. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Коло дій, які можуть бути здійснені за допомогою представництва, не є безмежним. Тому
коментована стаття ЦК якраз і визначає межі дій, котрі може вчиняти представник.
Зокрема, ч. І ст. 238 ЦК вказує, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Це положення стосується лише добровільного представництва, оскільки, наприклад, батьки чи опікун, будучи законними представниками, якраз і мають метою «заповнити» недостатню дієздатність малолітнього.
Не допускається укладення через представника правочину, який за своїм характером може вчинятися тільки особисто тією особою, яку він представляє, а також інших правочинів, вказаних в законі. Наприклад, договір довічного утримання, заповіт, трудовий договір, реєстрація шлюбу, всиновлення тощо — це ті юридичні дії, які мають здійснюватися особисто.
Усі юридичні дії представник зобов´язаний здійснювати в інтересах того, кого представляє. З метою захисту цивільних прав та інтересів того, кого представляють, законом встановлена заборона укладення угоди представником відносно себе особисто або відносно іншої особи, представником якої він одночасно є. Наприклад, опікун не може укладати угод зі своїм підопічним, а також представляти його при укладенні угод або веденні судової справи між підопічним і своїми близькими родичами. Але у деяких випадках при згоді тих, кого представник одночасно представляє, такі дії можуть бути допущені. Така ситуація передбачена ст. 243 ЦК, ч. З якої встановлює, що комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Отже, коли особа постійно виступає від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності, то за їхньою згодою вона може представляти різні сторони правочину (див. коментар до ст. 243).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Підписання господарського договору особою, яка не мала на те повноважень тягне за собою визнання його недійсним (№ 3-666гс17 від 13.09.2017)
Підприємство звернулося до господарського суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з підстав укладання даної угоди керівником підприємства, який не мав на це повноважень, оскільки протокол загальних зборів товариства, якими керівнику було надано відповідні повноваження визнано незаконними у судовому порядку.
Судом першої інстанції позовні вимоги залишено без задоволення.
Проте, судами апеляційної та касаційної інстанції судове рішення скасовано та позовні вимоги задоволено. Обґрунтовуючи свої рішення суди вказали, що оспорюваний договір від імені продавця підписала представник, яка діяла на підставі довіреності, виданої їй директором позивача. За змістом ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, тому керівник підприємства не міг надати такі повноваження представнику, оскільки сам не мав достатнього обсягу повноважень на вчинення (підписання) Договору від імені товариства.
Окрім того, незважаючи на те, що договір виконано у повному обсязі, не можна вважати правочин схваленим особою, від імені якої його укладено, якщо дії, що свідчать про прийняття його до виконання, вчинено особою, яка і підписала спірну угоду без належних повноважень. Доказів вчинення органами управління позивача будь-яких дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину, матеріали справи не містять.