У частині першій статті, що коментується, збережена норма чинного Цивільного кодексу 1963 p., яка передбачає відшкодування потерпілому всіх набутих і можливих прибутків набувача від майна, що складає предмет безпідставного збагачення. Такими прибутками, наприклад, можуть бути: реальний (або) можливий прибуток від передачі цього майна в оренду; приплід, отриманий від тварин; прибуток від коштів, які зберігалися на депозитному рахунку, безоплатне користування чужим обладнанням тощо. Обов´язок доказу розміру таких прибутків лежить на потерпілому.
Необхідно враховувати те, що законодавець визнає одержання прибутків безпідставним лише за умови, коли набувач майна знав або повинен був знати про безпідставність його набуття. Тому безпідставно отримані прибутки повинні бути відшкодовані лише з того часу, коли особа, що збагатилася, дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне збагачення.
Потерпілому повинні повертатися або відшкодовуватися лише ті прибутки, які він сам, за умови нормального ділового обігу і при визначених обставинах, реально міг би отримати шляхом використання такої ж кількості речей цього ж роду. Інші прибутки або вигоди, які збагатівший добув з майна внаслідок своєї заповзятливої діяльності, мають бути залишені йому (наприклад, при користуванні чужими коштами потерпілому відшкодовуються звичайні проценти, а не прибутки, які були отримані від вмілої гри на біржі).
З того часу, коли набувач дізнався або міг дізнатися про безпідставність свого збагачення, він несе відповідальність за допущене ним погіршення майна (зіпсування, зношення, природне зменшення, розкрадання тощо).
Нерідко особа, що безпідставно збагатилася в процесі експлуатації безпідставно набутого (збереженого) майна, має робити певні витрати заради підтримки його в належному стані (стосовно речей — це можуть бути витрати на їх збереження або ремонт; стосовно тварин — це витрати на їх утримання, догляд).
У таких випадках повернення майна потерпілому без компенсації вчинених на нього витрат може привести до безпідставного збагачення вже з боку потерпілого. Тому на потерпілого законодавець покладає обов´язок відшкодування набувачу понесених ним витрат на утримання й збереження майна з того часу, з якого потерпілий має право стягнути отримані прибутки. Необхідно підкреслити, що йдеться не про всі витрати набувача, а лише про «необхідні» витрати, тобто про ті, без яких неможливо було обійтись.
Згідно з частиною 2 статті, що коментується, на суму безпідставного грошового збагачення підлягають нарахуванню проценти за користування чужими коштами з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставне отримання або збереження. Проценти підлягають нарахуванню згідно правилам, що встановлюються в статті 536 ЦК (див. означену статтю та коментар до неї).
page
youtube
