Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповід­ні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбува­ють покарання або відбули покарання, але мають судимість.
2. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність ді­яння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує стано­вище особи, не має зворотної дії в часі.
3. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом’якшує кримі­нальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частко­во посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
4. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом’якшує кримінальну відпо­відальність або іншим чином поліпшує становище особи.

(Стаття 5 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

України [1960 р.] (справа № 1-1 2000 про зворотну дію кримінального закону в часі // ВКСУ. - 2000. - № 2. - С. 29-34). Крім того, «...дія закону ...не може поширюватися на правовідносини, які виникли та закінчилися до набрання чинності ... законом» (Рішення КСУ від 5 квітня 2001 р. за справою за конституційним поданням Прези­дента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про по­датки) // ВКСУ. - 2001. - № 2. - С. 19-22).

1. Виходячи з викладеного та відповідно до ч. 1 ст. 5 КК зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі - це поширення нового кримінального закону, яким скасована злочинність діяння, пом’якшена кримінальна відповідальність або іншим чином поліпшене становище особи, на осіб, які вчинили злочини до набрання таким законом чинності.

Зокрема, ідеться про поширення закону на осіб:

1. які вчинили злочини, про які ще не було відомо правоохоронним органам або кримінальне провадження по яких ще не розпочато, якщо з дня їх вчинення до дня набрання чинності новим законом не закінчилися строки давності (ст. 49 КК);
2. стосовно яких розпочато кримінальне провадження, що знаходиться в стадії досудового розслідування (у тому числі щодо справи, провадження по якій зупинено);
3. кримінальне провадження щодо яких розглядається в суді незалежно від інстанції;
4. яким винесений вирок, що не набрав законної сили або хоча і набрав законної сили, але ще не обернений до виконання (див. Ухвалу колегії суддів Військової судо­вої колегії ВСУ від 22 жовтня 2002 р.) (РВСУ. - 2003. - С. 115-116);
5. які відбувають покарання;
6. які звільнені від відбування покарання з випробуванням (статті 75 79 104 КК) протягом іспитового строку;
7. які відбули покарання, але мають судимість (див. коментар до ч. 1 ст. 88 КК).

Про визначення часу вчинення злочину див. коментар до ч. 3 ст. 4 КК.

Злочин визнається вчиненим до набрання законом чинності, якщо до цього мо­менту особою була вчинена дія (або бездіяльність), що становить об’ єктивну сторону злочину, незалежно від того, коли настали чи могли настати суспільно небезпечні наслідки - до набрання законом чинності чи після.

1. Підставою зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі відповід­но до ч. 1 ст. 5 КК є скасування злочинності діяння або пом ’якшення кримінальної від­повідальності за злочин, або поліпшення становища особи іншим чином за новим за­коном. При цьому слід мати на увазі, що і скасування злочинності діяння, і пом’якшення кримінальної відповідальності, і поліпшення становища особи іншим чином можуть бути здійснені шляхом внесення змін як до Загальної частини КК, так і до Особливої. Вирішення питання щодо скасування злочинності діяння або пом’якшення криміналь­ної відповідальності на підставі використання підзаконних нормативно-правових актів є неможливим при застосуванні закону про кримінальну відповідальність (п. 2 мотиву­вальної частини Рішення КСУ від 19 квітня 2000 р. за справою про зворотну дію кри­мінального закону в часі) (ВКСУ. - 2000. - № 2. - С. 29-34). Подібним чином вирішу­ються також питання щодо використання законів, які регулюють правовідносини не кримінально-правового характеру (ВВСУ. - 2008. - № 5. - С. 34).

Про поняття злочинності діяння див. коментар до ч. 3 ст. 3 КК.

Під скасуванням злочинності діяння слід розуміти декриміналізацію злочину, тобто переведення законодавцем діяння із розряду злочинних до незлочинних (до правомірних діянь або до правопорушень іншого виду, наприклад до адміністративних правопорушень). Зокрема, скасування злочинності діяння має місце у випадках:

1. вилучення із закону припису з описом певного злочину (наприклад, декриміна- лізація при прийнятті КК 2001 р. наклепу й образи, відповідальність за які була перед­бачена статтями 125 і 126 КК 1960 р., Законом України від 15 листопада 2011 р. № 4025-УІ із КК було виключено статті 202, 203, 207 та деякі інші, що передбачали відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності);
2. звуження в Загальній частині змісту певної ознаки злочину, унаслідок чого ряд діянь, які раніше визнавалися злочинами, перестають містити ознаку, необхідну для їх визнання злочином (наприклад, декриміналізація вбивства з необережності, вчине­ного особою у віці від 14 до 16 років, шляхом звуження ознаки віку, якого повинен досягти суб’єкт цього злочину: за ст. 98 КК 1960 р. суб’єктом такого злочину були особи, які досягли 14-ти років, за ст. 119 КК 2001 р. - особи, які досягли 16-ти років);
3. введення до опису злочину нової ознаки, якої немає у вчиненому особою ді­янні. Так, у ст. 218 КК 2001 р. була встановлена відповідальність за фіктивне банкрут­ство. Однак на відміну від ст. 1563 КК 1960 р. законодавець увів у диспозицію ст. 218 КК указівку на конкретні наслідки - заподіяння великої матеріальної шкоди кредито­рам або державі - як умову кримінальної відповідальності за цей злочин. Тим самим було декриміналізоване фіктивне банкрутство, яке не заподіювало великої матеріаль­ної шкоди (Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Укра­їни щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської ді­яльності» від 15 листопада 2011 р. № 4025-УІ статтю 218 виключено із КК (ГУ. -

1. - 17 груд. (№ 239)). Таким чином законодавець узагалі скасував злочинність діяння - фіктивне банкрутство);

1. уведення до КК спеціальних обставин, що виключають злочинність певного діяння (наприклад, ч. 1 ст. 43 КК визнає незлочинними діяння, що відповідно до КК 1960 р. за інших необхідних умов могли бути визнані службовим злочином);
2. розширення меж правомірного заподіяння шкоди у вже існуючих обставинах, що виключають злочинність діяння (наприклад, відповідно до ст. 16 КК 1960 р. пере­вищенням меж крайньої необхідності вважалося заподіяння більшої або рівнозначної шкоди порівняно із відверненою шкодою; відповідно ж до ч. 2 ст. 39 КК 2001 р. пере­вищенням меж крайньої необхідності є заподіяння більш значної шкоди, ніж відвер­нена шкода. Таким чином, заподіяння у стані крайньої необхідності рівнозначної шкоди декриміналізовано).

Це також випадки, коли «в диспозиції норми зменшено коло предметів посягання; виключено зі складу злочинів якісь альтернативні суспільно небезпечні наслідки; об­межено відповідальність особи шляхом конкретизації в бік звуження способу вчинен­ня злочину; звужено зміст кваліфікуючих ознак тощо» (Рішення КСУ від 19 квітня 2000 р. Справа про зворотну дію кримінального закону в часі // ВКСУ. - 2000. - № 2. - С. 29-34).

Пом ’якшення кримінальної відповідальності полягає в законодавчому зменшенні передбачених КК обмежень прав і свобод, що можуть бути застосовані до особи, яка вчинила злочин. Пом’якшення кримінальної відповідальності має місце у випадках пом ’якшення караності діяння та пом ’якшення інших кримінально-правових наслідків вчинення злочину. Про поняття караності й інших кримінально-правових наслідків див. коментар до ч. 3 ст. 3 КК.

Так, пом ’якшення караності діяння, зокрема, має місце у випадках:

1. одночасного зниження верхньої і нижньої меж покарання;
2. зниження тільки верхньої або нижньої межі покарання при збереженні незмін­ною іншої межі;
3. уведення альтернативного більш м’якого основного покарання;
4. вилучення альтернативного більш суворого основного покарання;
5. заміни безальтернативного основного покарання більш м’яким;
6. зниження верхньої і/або нижньої меж додаткового покарання;
7. перетворення обов’язкового додаткового покарання на факультативне;
8. заміни додаткового покарання більш м’яким видом;
9. вилучення додаткового покарання;
10. внесення змін до диспозиції статті Особливої частини КК, у зв’язку з чим вчинене діяння підлягає перекваліфікації за іншою статтею (частиною статті), що передбачає більш м’яке покарання. Причому, як роз’яснив КСУ, не є внесенням змін до диспозиції статті Особливої частини КК зміна іншими нормативно-правовими актами мінімального розміру заробітної плати, у якому за КК 1960 р. вираховувалася, зокрема, вартість викраденого майна. У такому разі, як зазначив КСУ, зміни кваліфі­куючих ознак діяння не відбувається і кримінальний закон зворотної дії не має (Рі­шення КСУ від 19 квітня 2000р. Справа про зворотну дію кримінального закону в часі // ВКСУ. - 2000. - № 2. - С. 29-34).

Виходячи з ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК, пом ’якшення інших кримінально-правових наслідків вчинення злочину, зокрема, має місце у випадках:

1. уведення нових підстав звільнення від кримінальної відповідальності (напри­клад, встановлення Законом України від 5 квітня 2007 р. у ч. 5 ст. 321 КК спеціально­го виду звільнення від кримінальної відповідальності при добровільній здачі отруйних або сильнодіючих речовин, отруйних або сильнодіючих лікарських засобів);
2. спрощення можливості звільнення від кримінальної відповідальності за раніше існуючими підставами (наприклад, у ст. 49 КК 2001 р. у деяких випадках скорочені строки давності порівняно зі ст. 48 КК 1960 р.);
3. розширення можливості звільнення від кримінальної відповідальності за рані­ше існуючими підставами (наприклад, Законом України від 15 квітня 2008 р. встанов­лено можливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статей 45 і 46 КК осіб, які вперше вчинили необережний злочин середньої тяжкості);
4. розширення переліку обставин, що пом’якшують покарання;
5. звуження переліку обставин, що обтяжують покарання;