- Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, -
карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.
- Ті самі дії, вчинені групою осіб, -
караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
- Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, -
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.
- Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, -
караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
(Стаття 296 у редакції Закону України № 3075-Ш від 7 березня 2002 р.)
- Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один із небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Крім цього, хуліганство часто завдає шкоди здоров’ ю людей, власності, навколишньому середовищу. КК 2001 р. суттєво змінив визначення хуліганства. У ньому декриміналізовано діяння, відповідальність за яке була передбачена
ч. 1 ст. 206 КК 1960 р. Злочинним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК) (ПС (20082011). - С. 323-324).
- З об’єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає тільки дії, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх віку, стану здоров’я, суттєвості порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин потрібен і для з’ясування наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов’ язковими показниками грубого порушення громадського порядку (ПС (2008-2011). - С. 319-322).
- Особлива зухвалість - це грубе порушення громадського порядку, поєднане із завданням потерпілій особі побоїв чи іншим насильством, що спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації, руху транспорту тощо. Винятковий цинізм - це демонстративна зневага щодо норм моральності, наприклад, груба непристойність, публічне оголення, знущання над немічними особами та ін. (Детальніше про ці поняття див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22 грудня 2006р. № 10). Для кваліфікації вчиненого хуліганства за
ч. 1 ст. 296 КК достатньо наявності в діях винної особи однієї з ознак - особливої зухвалості або виняткового цинізму.
- Під явною неповагою до суспільства слід вважати нахабно виявлене, зневажливе ставлення винного до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Ця ознака однаково характеризує як об’ єктивну сторону хуліганства - грубе порушення громадського порядку, так і його суб’єктивну сторону - хуліганські мотиви вчинення.
Закінченим злочин визнається з моменту вчинення дії, що грубо порушує громадський порядок.
- Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це відбувається у парках, на вулицях, у кінотеатрах, магазинах та інших громадських місцях. Як правило, такі дії вчиняються у присутності потерпілих та інших осіб. Однак публічність не є обов’язковою ознакою хуліганства. Воно може бути вчинене у квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе навіть вчинення хуліганства по телефону, коли винний, наприклад, у нічний час періодично тривалий час телефонує потерпілим, порушує їх нормальний сон, цинічно ображає, знущається над ними, виявляючи тим самим явну неповагу до суспільства.
- Аналіз ознак хуліганства дає підставу для висновку, що такі насильницькі дії, як побої, мордування, спричинення різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень, а також умисне знищення чи пошкодження майна характеризують особливу зухвалість.
Тому хуліганство, яке супроводжується побоями (ч. 1 ст. 126 КК) або спричиненням легкого тілесного ушкодження (ст. 125 КК), не потребує додаткової кваліфікації. Однак якщо в такій ситуації вчинені злочини, які за своїми ознаками і ступенем тяжкості суттєво відрізняються від хуліганства, має місце сукупність злочинів, що потребує кваліфікації за ст. 296 та відповідними статтями КК (наприклад, статтями 121, 122,
ч. 2 ст. 126, статтями 127, 194, 352).
- Суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом і мотивами явної неповаги до суспільства. Винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього. Не змінює характеру вини і вчинення хуліганських дій за наявності кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих ознак. Особа, наприклад, усвідомлює, що її хуліганські дії пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, і знову-таки бажає цього. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті хуліганських дій може бути і непрямим. Не можна, наприклад, заперечувати наявність його у випадку, коли п’ яний хуліган почав лякати зброєю людей, а потім у громадському місці зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих тілесне ушкодження. У цьому випадку винний діяв нецілеспрямовано, він не бажав заподіяти шкоди здоров’ю будь-кому з оточуючих, але свідомо припускав такі наслідки. Таку позицію поділяє і судова практика. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є усвідомлене вчинення діяння з мотиву явної неповаги до суспільства. Такий мотив має важливе значення тому, що він, з одного боку, характеризує хуліганські дії, а з другого - самим законом визнається обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони. У кожному конкретному випадку хуліганський мотив діяння може знайти свій вияв у певних низьких спонуканнях. Це може бути бешкетництво, прагнення протиставити себе суспільству, виявити п’яну зухвалість, показати зневагу до оточуючих тощо.
У деяких випадках посягання на особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може трансформуватися в мотив явної неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства. Подібне, наприклад, має місце, коли через ревнощі двоє в кінотеатрі почали сваритися, вчинили бійку, внаслідок чого було зірвано показ кінофільму, порушено нормальну роботу кінотеатру, спокій і відпочинок глядачів. Усе це свідчить про те, що такі суб’єктивні ознаки, як мотив вчинення і спрямованість умислу є основними критеріями, які відрізняють хуліганство від суміжних злочинів. На це звертає увагу і ПВСУ у п. 4 зазначеної Постанови від 22 грудня 2006 р. № 10.
- Суб’єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річного віку.
- У частині 2 ст. 296 КК передбачена відповідальність за хуліганство, вчинене групою осіб (про поняття групи осіб див. коментар до ст. 28 КК). При цьому кваліфікація хуліганства не змінюється від того, чи за попередньою домовленістю, чи без попередньої змови його було вчинено. Різновидом хуліганства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, слід визнавати і вчинення його організованою групою. Відповідальності за таке хуліганство, крім безпосередніх виконавців, підлягає й організатор, якщо вчинення такого злочину охоплювалося його умислом.
- Хуліганство, вчинене групою осіб, необхідно відрізняти від масових заворушень (ст. 294 КК) і від групового порушення громадського порядку (ст. 293 КК). При масових заворушеннях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, насильницьким виселенням громадян, нерідко збройним опором представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а його виконавці грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК) відрізняється від хуліганства, вчиненого групою осіб, відсутністю хуліганських мотивів. Тому у разі, коли групове порушення громадського порядку вчиняється з мотивів явної неповаги до суспільства, відповідальність повинна наставати за ч. 2 ст. 296 КК.
- У частині 3 ст. 296 КК передбачена відповідальність за хуліганство, визначене в перших двох частинах цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії. Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тобто вчиняється особою, яка раніше була судима за будь- яке хуліганство, за умови, що судимість з неї не знята і не погашена (див. п. 7ППВСУ від 22 грудня 2006 р. № 10). Хуліганські дії, вчинені повторно без наявності судимості за одну з них, не є підставою для кваліфікації вчиненого за ч. 3 ст. 296, але це повинно бути враховано при призначенні покарання як обтяжуюча обставина (п. 1
Друга кваліфікуюча ознака такого хуліганства буде у разі наявності опору, тобто протидії представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, виконати свій службовий чи громадський обов’язок щодо охорони громадського порядку (про поняття представника влади та особи, що виконує свій обов ’язок щодо охорони громадського порядку, див. коментар до ст. 342 КК). Це можуть бути погрози на їх адресу, побої, спричинення тілесних ушкоджень тощо. При цьому опір повинен бути складовою частиною хуліганства, мати місце в період його вчинення. Опір, у тому числі поєднаний із насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не потребує додаткової кваліфікації за злочин проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Винятком є лише опір, поєднаний з таким насильством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого злочину (наприклад, статті 121, 122, ч. 3 ст. 345 КК та ін.). У тих випадках, коли опір має місце після припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність за такі дії повинна наставати за сукупністю злочинів (ПС (2006-2007). - С. 694-696).
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Хуліганства без порушення громадського порядку та без мотивів явної неповаги до суспільства не буває (ВС/ККС у справі №127/30388/19 від 08.06.2021).
Прокурор звернувся до суду із обвинувальним актом про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України. Суди перших двох інстанцій визнали обґрунтованими обвинувачення за ст. 122 ККУ, однак, складу злочину передбаченого ст. 296 ККУ, що є хуліганством, у діях обвинуваченого не вбачали, тому в цій частині обвинуваченого було виправдано на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України. Як вбачається із судових рішень, інцидент між потерпілим та обвинуваченим стався у магазині. Там, під час конфлікту, обвинувачений побив потерпілого, чим завдав тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Слід зазначити, що обвинувачений та потерпілий між собою були родичами. Читати повністюВС роз’яснив, що нанесення тілесних ушкоджень у приватній обстановці із особистих спонукань не може вважатись хуліганством. В такому випадку відсутня головна ознака зухвалого злочину – мотив неповаги до громадського порядку.
Аналізуйте судовий акт: За справляння потреби на авто поліції – вирок по ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство) та штраф 17000 гривень (Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справа № 357/4959/21 від 15.06.2021 р.)
Десь близько 3-ї години ночі, в м. Біла церква - раніше не судимому, офіційно працевлаштованому на посаді комплектувальника товарів – чоловіку спало на думку справити свою природну потребу на службове авто Нацполіції, яка була припаркована біля магазину і нікого не чіпала. Проти чоловіка було порушено кримінальну справу та інкриміновано хуліганство за ч.1 ст.296 КК України – оскільки, як було встановлено матеріалами справи – він грубо порушуючи громадський порядок та існуючі в суспільстві загально визначені норми поведінки і моральності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, діючи з винятковим цинізмом, демонстративно показав зневагу щодо норм моральності публічно оголив свої статеві органи, та почав справляти потреби на вказаний автомобіль, внаслідок чого завдав шкоди діловій репутації та іміджеві Національної поліції України. Як відомо, для визнання особи винуватою у хуліганстві – як і для розмежування його із дрібним хуліганством (що є адміністративним правопорушенням і не тягне судимість за вчинення кримінального правопорушення) – треба встановити в діях особи грубе порушення громадського порядку,що супроводжувалося або винятковим цинізмом, або особливою зухвалістю. Читати повністюАналізуйте судовий акт: Хуліган побив консула за неправильне паркування. Чи є в його діях зневага до суспільства? (ВС/ККС по справі №461/2694/19 від 22.12.2020 р.)
ККУ передбачена кримінальна відповідальність за хуліганство.
Як вбачається із положень ст. 296 ККУ, під хуліганством розуміється грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
В кожній справі суд на власний розсуд, у відповідності до матеріалів справи, зібраних доказів вирішує питання наявності таких мотивів у правопорушника.
Однак, ВС встановив критерій, на який суди повинні орієнтуватись при встановленні хуліганських дій, як дій направлених на порушення громадського порядку.
Так, потерпілим у справі є почесний консул Королівства Бельгії. Як вбачається із судових рішень, керуючи дипломатичним автомобілем, консул здійснив зупинку та неправильно припаркувався. В суді пояснював, що мав необхідність здійснити термінову зупинку через погане самопочуття.
До нього підійшов знайомий – обвинувачений у справі, який, вочевидь роздратувався побаченим, напав на консула та завдав йому кілька ударів руками по голові та тілу, заподівши легких тілесних ушкоджень. Дії обвинуваченого супроводжувались зухвалою поведінкою та словесними образами не лише в момент побиття, а й після приїзду поліції.
Суди перших двох інстанцій визнали чоловіка винним у скоєнні хуліганства, проте, захисником було подано касаційну скаргу.
Неправильне застосування норм ККУ захисник обґрунтовував тим, що суди невірно кваліфікували діяння підзахисного за ч.1 ст.296 КК, оскільки в діях останнього відсутня суб’єктивна ознака даного складу злочину — вираження явної неповаги до суспільства та загальноприйнятих норм моралі, застосування до потерпілого насильства відбулось через особисті неприязні стосунки, а тому вірною кваліфікацією було б застосування ч.2 ст.125 ККУ.
ВС залишив вирок без змін та надав детальне тлумачення об’єктивної та суб’єктивної сторони цього кримінального правопорушення.
Так, хуліганство з об’єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна та призводить до заподіяння моральної й матеріальної шкоди.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування в свідомості винного такого внутрішнього спонукання й відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності.
ВС зазначив, що причиною хуліганських дій у цій справі став дріб’язковий привід щодо неправильного паркування автомобіля. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об’єктивні ознаки поведінки засудженого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до консула, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого, поєднаного з насильством над ним.
А такі дії не можуть бути кваліфіковані як умисне нанесення тілесних ушкоджень, хуліганство видає особливий мотив - неповага до суспільства, і в цій справі вона явно продемонстрована.
Аналізуйте судовий акт: За оголення сідниць перед поліцейськими – кримінальне покарання (Середино-Будський райсуд у справі № 586/630/20 від 07.12.2020)
Злість та неврівноваженість іноді приводять до притягнення до кримінальної відповідальності.
У даній справі особу визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України.
Відповідно до вироку суду засуджений після зупинки належного йому транспортного засобу із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, почав висловлюватись нецензурною лайкою на адресу працівників, які зупинили його автомобіль. Після чого, ігнорувавши їх зауваження, демонструючи явну неповагу до працівників правоохоронних органів і суспільства в цілому, винна особа знаходячись в громадському місці, розуміючи, що за його діями спостерігають інші громадяни, які стали очевидцями протиправних дій, продовжував висловлюватись нецензурними словами на адресу працівників поліції, на зауваження та вимоги працівників поліції про припинення хуліганських дій не реагував, показав непристойні жести руками та оголив перед останніми сідниці.
За такі дії хулігану було призначено штраф у розмірі 17 000 грн.
Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій за ознакою особливої зухвалості достатньо факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому (ВС/ККС у справі № 323/3000/18 від 27.01.2020)
Кваліфікуючими ознаками хуліганства, визначеними у ч. 1 ст. 296 КК України, є зокрема особлива зухвалість чи винятковий цинізм.
Однак, діючий кримінальний закон чіткого визначення поняттям особливої зухвалості або виняткового цинізму не дає.
Наявність у діях винної особи вказаних ознак має виключне значення для з’ясування наявності у її діях ознак кримінально караного хуліганства адже відсутність вказаних ознак при вчиненні хуліганських дій передбачає лише адміністративну відповідальність.
У даній справі двох осіб було засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України, хоча дії засуджених органом досудового розслідування було кваліфіковано за ч. 2 ст. 296 КК України.
Відповідно до вироку суду винні особи отримали зауваження від потерпілого про те, що вони керуючи автомобілем порушують Правила дорожнього руху.
«Відстоюючи» свою правоту оин із засуджених завдав удару рукою по голові потерпілого, від чого останній впав на землю. Не зупинившись на цьому, користуючись безпорадним станом потерпілого і своєю перевагою, засуджені, незважаючи на супротив потерпілого взяли його за ноги та потягнули по землі в бік автодороги. Протиправні дії вказаних осіб тривали протягом кількох хвилин і були припинені лише після втручання сторонньої особи.
Даними діями потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд визнав дії місцевого суду щодо перекваліфікації законними та обґрунтованими.
На вказані рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що мотивом дій засуджених стало їхнє бажання показати свою зверхність і винятковість, тобто мав місце хуліганський мотив.
Переглядаючи рішення у справі ККС з доводами прокурора погодився.
Обґрунтовуючи свою позицію суду касаційної інстанції вказав, що ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому. Отже висновки судів про те, що в діях засуджених не було хуліганства за ознакою особливої зухвалості, оскільки їхні дії не призвели до знищення чи пошкодження майна, зриву масового заходу чи тимчасового припинення нормальної діяльності організації, слід визнати помилковим.
У даній справі дії винних осіб носили ознаки саме хуліганства адже привод для конфлікту був мізерним і під час даного конфлікту потерпілому було спричинено тілесні ушкодження.
Аналізуйте судовий акт: Наявність неприязних стосунків між винною особою та потерпілим свідчить про ВІДСУТНІСТЬ у діях засудженого хуліганства (ВС/ККС у справі № 720/990/18 від 18.06.2020)
Диспозицією статті 296 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Отже, як вбачається із наведеного об’єктом вказаного злочину є саме громадський порядок. При цьому умисел винної особи має бути спрямований саме на його порушення (безпричинне нанесення тілесних ушкоджень, дії, які спричинили роботу організацій, установ та підприємств тощо).
Однак на практиці часто досить важко відрізнити випадки коли особа вчинила саме хуліганство, а не інший злочин, наприклад, нанесла потерпілому легкі тілесні ушкодження.
У даній справі особу було засуджено за ч. 3 ст. 15, п.7 ч. 2 ст. 115 КК України за те, що вона із заздалегідь заготовленим колючо-ріжучим предметом для нанесення тілесних ушкоджень у приміщенні пункту реалізації державних лотерей підійшов до потерпілої, яка там працювала та, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи явну неповагу до суспільства, з особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, безпричинно, реалізуючи свій злочинний намір на умисне заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, завдав їй удар заздалегідь заготовленим уламком цегли в задню праву частину голови та в послідуючому один удар кулаком в обличчя, від чого потерпіла впала на підлогу. Продовжуючи порушувати громадський порядок, реалізуючи злочинний намір на заподіяння смерті потерпілої з хуліганських мотивів, колючо-ріжучим предметом, а саме лезом ножа, завдав ряд ударів в область розташування життєво-важливих органів, заподівши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
При цьому місцевий суд в частині вчинення засудженим хуліганства останнього виправдав.
Апеляційний суд із такою кваліфікацією дій засудженого погодився.
Проте, прокурором як на вирок районного суду так і на ухвалу апеляційного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що рішення про виправдання за ч. 4 ст. 296 КК України є необґрунтованим, оскільки потерпіла стала випадковою жертвою, привід помститись за те, що вона підсипала в каву невідому речовину, є малозначним, діями винної особи було зупинено роботу закладу на 4 години і вони були спрямовані саме на порушення громадського порядку та вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства.
Касаційний кримінальний суд із такими доводами прокурора не погодився і його скаргу залишив без задоволення.
Приймаючи таке рішення ККС зазначив, що суди попередніх інстанцій законно та обґрунтовано вказали у своїх рішеннях про те, що дії обвинуваченого були направлені з мотивів помсти лише проти потерпілої потерпілої, у нього не було умислу та ним не вчинено дій, які б утворювали об`єктивну сторону хуліганства, громадський порядок не був порушений, у залі закладу нікого не було, неправомірні дії в часі були динамічними і нетривалими та не мали хуліганського мотиву, у судовому засіданні не встановлено достатніх доказів про наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Згідно матеріалів цієї справи засуджений показав, що завдав ударів потерпілій з мотивів помсти, оскільки вона підсипала якусь речовину йому в каву. При цьому відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, які не оспорюються в касаційній скарзі, засуджений діяв лише щодо потерпілої, в приміщенні пункту розповсюдження державних лотерей відвідувачів не було, його дії були динамічними і нетривалими, а тому в його діях склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України був відсутнім.
Аналізуйте судовий акт: ВС/Велика Палата: Сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства (ВС/ВП від 03.07.2019, справа № 288/1158/16-к)
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 288/1158/16-к ухвалено постанову, в якій судом наведено кілька висновків щодо застосування норм кримінального матеріального та процесуального законодавства.
Перш за все, судом надано суттєвий опис розмежування кваліфікації діяння між хуліганством та завданням умисного тілесного ушкодження:
«14. З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
15. Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства».
Також в постанові наведено інші висновки щодо застосування норм права, зокрема:
- вузьке та широке поняття «закон» в контексті КК України (п. 55-72 постанови), зокрема його ст. 263 (незаконне поводження зі зброєю). Судом надано тлумачення формулюванню: «передбаченим законом дозволом» на поводження зі зброєю»;
- врахування судом активного сприяння розкриттю злочину як обставини, що пом`якшує покарання (п. 77 постанови). Суд зазначив про те, що під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину;
- з процесуальних питань врахування позиції потерпілого у випадку перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення (п. 88-91 постанови).
Аналізуйте судовий акт: Хуліганство – ч.4 ст. 296 КК України: що таке предмет спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень – роз’яснення (ВС/ККС у справі № 749/1092/16-к від 12 березня 2019 р.)
Насправді хуліганство складна річ з точки зору кваліфікації. Ця постанову ВС можна назвати фундаментальною у відношенні частини 4, ст. 296 КК України – «Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень»
Яким чином суду слід визначити кваліфікуючу ознаку злочину - предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень?
ВС надає чітке роз’яснення з цього приводу. Спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій. Заздалегідь заготовленими для нанесення тілесних ушкоджень є предмети, які хоча і не піддавались будь-якому попередньому обробленню, але були спеціально підготовлені винним для вказаної цілі та об'єктивно можуть бути використані для нанесення тілесних ушкоджень.
В цій справі обвинувачений взяв вдома і використав як «заготовлений предмет» палицю бабусі для ходьби, яка була обладнана металевим штирем. Обвинувачений дочекався у під’їзді потерпілого та серед іншого наніс йому удари палицею та, завдяки металевому штирю, завдав тілесні ушкодження. І хоча палиця бабусі спеціально не пристосовувалася обвинуваченим для нанесення ударів, на приклад штир не заточувався, все одно слід вважати такий предмет кваліфікуючою ознакою ч. 4 ст. 296 КК України.
У своїй постанові суд касаційної інстанції цитує Пленум ВСУ від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику в справах про хуліганство» : вирішуючи питання щодо наявності в діях винної особи вказаної кваліфікуючої ознаки хуліганства, слід ураховувати, що вона має місце лише в тих випадках, коли винний за допомогою названих предметів заподіяв чи намагався заподіяти тілесних ушкоджень або коли використання цих предметів під час вчинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
Тому оскільки потерпілий отримав тілесні ушкодження – палиця бабусі на жаль стала знаряддям хуліганства.
Аналізуйте судовий акт: Для кваліфікації дій особи за ст. 296 КК обов'язковим є наявність умисла винного саме на порушення громадського порядку (№ 5-17кс12 від 04.10.2012)
Єдине рішення ВСУ у якому ґрунтовно проаналізовано проблематику кваліфікації дій за ст. 296 КК України(Хуліганство).
За вироком суду особу засуджено за те, що він у вечірній час з метою відігнати бродячих собак здійснив постіріл із пістолета, спорядженого гумовими кулями чим порушив спокій і відпочинок жителів вулиці, які стали роботи йому зауваження.
У відповідь на це засуджений почав лаятись на їх адресу нецензурною лайкою та провокувати бійку. Після цього винна особа зробила постріл із вказаного пістолета у бік одного з потерпілих чим спричинив останньому тілесні ушкодження та намагався вистрілити в іншого потерпілого.
За такі дії його було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України. З таким рішенням погодився і ВССУ.
У своїй заяві до ВСУ засуджений поставив питання про закриття справи стосовно нього у зв'язку із відутністю у його діях складу злочину, оскільки конфлікт між ним та потерпілими виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, постріл з пістолета стався випадково під час обопільної штовханини із потерпілим, в процесі якої він упав і, коли вдарився об тверду поверхню, мимоволі натиснув на курок пістолета, який в момент падіння тримав у руці. Ці обставини, на переконання заявника, виключають кваліфікацію його дій за ознаками хуліганства.
В свою чергу ВСУ відмовляючи у задоволенні цієї заяви зазначив, що диспозиція ст. 296 КК України визначає обсяг суспільних відносин, які охороняються їх дією, й водночас визначають умови, характер, підстави застосування заходів примусу до суб’єктів, які порушили встановлений ними обов’язок утримуватися від учинення дій певного змісту.
Об’єктом захисту цих норм є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров’я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об’єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.
В основі відмежування хуліганства від злочинів проти здоров’я, крім інших ознак, перебувають об’єкт злочину, який значною мірою визначає правову природу (характер) кожного із цих діянь та їхню суспільну небезпечність, і така ознака суб’єктивної сторони злочину, як його мотив.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об’єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.
Аналізуйте судовий акт: Вирок за ст. 296 КК: Чи являється викручування штатної дросельної втулки з каналу ствола переробкою його в бойову зброю? Виявляється, що ні? (Івано-Франківський міський суд, суддя Болюк І.І.)
Суд не бере до уваги та відкидає, як доказ висновок експерта ОСОБА_17 від 26.06.2013 року №147 (Т.2 а.с.157-161) та покази самого експерта ОСОБА_17, який підтримав даний висновок, оскільки він в повній мірі та належними чином спростований висновком №1780/1781 балістичної комісійної експертизи, згідно якого, газовий пістолет «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_3 не є вогнепальною зброєю. Вищевказаний газовий пістолет виготовлений заводським способом, ознак стороннього втручання в конструкцію з метою зміни цільового використання не має. Причиною, яка дозволяє вкрутити штатну дросельну втулку з каналу ствола є не переробка саморобним способом пістолета у вогнепальну зброю, а конструктивні особливості виготовлення пістолету заводом виробником, які дозволяють проводити постріли, як патронами спорядженими газовою сумішшю подразнюючої дії (з вкрученою дросельною втулкою), так і патронами спорядженими гумовими кулями (при вкрученій втулці), але не бойовими патронами (боєприпасами). Конструктивна особливість пістолета призначеного для відстрілу патронів нелетальної дії декількох видів, не є підставою відносити його до вогнепальної зброї.
Видалення експертом, під час проведення первинної експертизи, з каналу ствола пістолета Шмайсер «ПГШ-10» серійний номер НОМЕР_4 дросельної втулки, не призвело до втрати його властивостей як газового пістолета (постріли газовими патронами проводити з нього можливо), але дозволили його використання для стрільби іншими патронами нелетальної дії - споряджених гумовими кулями.
З пістолета «ПГШ-10» НОМЕР_5 калібру 9 мм після останньої чистки та змазки проводилась стрільба, як з вкрученою вставкою (дросельною втулкою) так і без неї. Для цього були використані патрони, спорядженні свинцевим снарядом і набоями спорядженими речовинами сльозоточивої та подразливої дії (Т.3 а.с.217-222).