Стаття 258-4. Сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму

1. Втягнення особи у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи, або із застосуванням чи погрозою застосування насильства -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

1. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо кількох осіб або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від чотирьох до семи років.

(Кодекс доповнено статтею 258і згідно із Законом України № 170-Vвід 21 верес­ня 2006р.)

1. Об’єктивна сторона втягнення у вчинення терористичного акту виражається у двох формах: 1) втягнення особи у вчинення терористичного акту чи 2) примушу­вання до вчинення терористичного акту з використанням обману, шантажу, уразливо­го стану особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства.
2. Поняття терористичного акту визначено у ст. 258 КК.
3. При втягненні у вчинення терористичного акту винний скоює ті чи інші дії щодо фізичного або психічного впливу на особу, щоб схилити її до вчинення теро­ристичного акту, викликати у неї прагнення взяти участь у вчиненні терористично­го акту. Способи втягнення особи у вчинення терористичного акту можуть бути різними.
4. Примушування до вчинення терористичного акту означає вимагання іншої осо­би незалежно від її волі та бажання вчинення чи участі у вчиненні терористичного акту.

Примушування до вчинення терористичного акту здійснюється з використанням обману, шантажу, уразливого стану особи або із застосуванням чи погрозою застосу­вання насильства.

1. Обман - це введення особи в оману щодо певних фактів шляхом повідомлення неправдивих відомостей (активний обман) або неповідомлення відомостей про факти, які мали бути їй повідомлені (пасивний обман).
2. Шантаж - це погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі або члени сім’ї бажають зберегти в таємниці.
3. Уразливий стан - це зумовлений психічними чи фізичними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усві­домлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею само­стійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин (див. п. 2 примітки до ст. 149 КК).
4. Застосування насильства полягає в нанесенні ударів, побоїв, заподіянні тілесних ушкоджень, позбавленні волі, інших насильницьких діях (зв’язування, обмеження свободи переміщення) тощо.
5. Погроза застосування насильства означає залякування особи застосуванням до неї або до її близьких фізичного насильства: позбавити життя або волі, причинити тілесні ушкодження, зґвалтувати, вчинити інші насильницькі дії. При цьому не має значення, чи мав винний намір реалізувати погрозу. Винний повинен усвідомлювати, що потерпілий сприймає погрозу як таку, що може здійснитися.
6. Злочин є закінченим з моменту здійснення дій по втягненню у вчинення те­рористичного акту чи примушування до його вчинення незалежно від того, чи вда­лося винному відповідно втягнути особу у вчинення терористичного акту чи при­мусити до його вчинення. У разі, коли втягнення у вчинення терористичного акту або примушування до вчинення терористичного акту супроводжувалося вчиненням іншого більш тяжкого злочину, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів.
7. Суб’єктивна сторона злочину передбачає прямий умисел. Мотиви і цілі мо­жуть бути різними.
8. Суб’єкт злочину - особа, яка досягла шістнадцятирічного віку.
9. Кваліфікуючими ознаками даного злочину закон визнає вчинення його: 1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою осо­бою з використанням службового становища. Вони достатньо повно висвітлені у по­передніх коментарях.
10. При втягненні (примушуванні) особи до вчинення конкретного терористично­го акту дії винного мають кваліфікуватися за ст. 258[24] КК і за вчинений разом з нею терористичний акт, тобто за ст. 258 КК.
11. Дії ж винного, який, не будучи співвиконавцем терористичного акту, втягнув у нього особу, кваліфікуються за ст. 2581 КК та за відповідною частиною ст. 27 КК (залежно від виду співучасника) і ст. 258 КК.
12. Коли особа, втягнута у вчинення конкретного терористичного акту, добровіль­но відмовилася від вчинення терористичного акту або не закінчила його (вчинила готування чи замах), винний (втягувач) несе відповідальність за ст. 258 КК за втяг- нення у вчинення терористичного акту і за співучасть у незакінченому терористич­ному акті.
13. Якщо особа, яку втягували у вчинення конкретного терористичного акту, узагалі не робила спроби його вчинити і не готувалася до цього, винний притяга­ється до відповідальності за ст. 2581 КК за втягнення особи до терористичного акту і за готування до терористичного акту, у вчинення якого він намагався втягнути особу.