Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

1. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним про­мислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

1. Ті самі діяння, якщо вони вчинені із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбаче­ний цією статтею, -

караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням

волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

(Стаття 249 у редакції Закону України № 1827-У1 від 21 січня 2010 р.)

1. Суспільна небезпечність злочину визначається тим, що він завдає шкоди рибним запасам та іншим водним тваринам в Україні шляхом їх хижацького знищення.

Порядок зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом ре­гулюється рядом нормативних актів, до яких належать, зокрема: Правила промисло­вого рибальства в рибогосподарських водних об’єктах України (затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 р. № 33); Постанова КМУ від 6 квітня 1998 р. № 449 «Про затвердження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і норма­тивів плати за їх спеціальне використання»; Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства (затверджений Постановою КМУ від 28 верес­ня 1996 р. № 1192); Постановою КМУ «Про затвердження такс для обчислення роз­міру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об’єктів водного промислу» від 19 січня 1998 р. № 32, відповідні правила, які розробляються органами рибоохорони, тощо.

1. Об’єктом злочину є науково обґрунтоване, раціональне використання і охорона риб та інших водних тварин та їх відтворення.
2. Предметом даного злочину виступають риби різноманітних порід (прісні та морські), водні тварини (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби), що знаходяться в стані природної волі, а також деякі морські рослини (водорості і трави), які мають промислове значення для виробництва добрив, медичних препаратів і про­дуктів харчування.

Незаконне виловлювання водних хутрових звірів (видри, бобри, ондатри, хохулі) не охоплюється даним складом злочину, а кваліфікується як незаконне полювання.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що виро­щуються підприємствами й організаціями в спеціально облаштованих або пристосо­ваних водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, або дикими тваринами і птахами, що перебувають у розплідниках і вольєрах, підлягають кваліфікації як крадіжка майна. У зв’язку із цим судам при розгляді справ слід з’ ясовувати, у яких водоймах виловлено рибу або водних тварин, і залежно від встановленого кваліфікувати дії винних.

1. Об’єктивна сторона злочину виражається в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» одним із видів використання об’єктів тваринного світу є рибальство. Рибальством вважається промислове добу­вання риби, водних безхребетних і морських ссавців, а також любительське і спор­тивне рибальство та добування водних безхребетних у рибогосподарських водоймах.

Промислове рибальство - спосіб спеціального використання об’єктів тваринного світу підприємствами, установами, організаціями і громадянами, яким надається право ведення промислового рибальства та промислу водних безхребетних і морських ссавців на промислових ділянках рибогосподарських водойм, до яких належать усі поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування риби та інших об’єктів водного про­мислу або мають значення для відтворення їх запасів, а також у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України.

Любительське і спортивне рибальство - це рибальство та добування водних безхре­бетних для особистого споживання у визначених для цих цілей водоймах загального ко­ристування і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

Правила й об’єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водойм, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються в порядку, що встановлюється КМУ.

Порушення правил промислового та любительського рибальства, якщо воно запо­діяло істотну шкоду, і є незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним промислом.

Водні живі ресурси утворюють риби різних порід, водні тварини (дельфіни, раки, краби, креветки, кальмари тощо), морські рослини, які мають промислове значення. Хутрові тварини (видри, бобри, ондатри тощо) й водоплаваючі птахи до водних ре­сурсів не належать, і відповідальність за незаконний їх вилов чи відстріл настає за ст. 248 КК (див. п. 12 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).

Під поняттям промислу розуміються випадки вилову риби і водних тварин із ви­користанням промислових засобів (сіток, неводів тощо). Промислом охоплюються як одиничний акт добування, так і дії, що складаються з ряду вольових актів.

Незаконність зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом має місце при здійсненні його без належного дозволу, у заборонений час, у недозво- лених місцях, а також забороненими способами і знаряддями лову.

Заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом без належного дозволу настає у випадках, коли добування водних тварин здійснюється самовільно, без отримання дозволу на промисел. Такий дозвіл видається спеціально уповноваже­ним органом у вигляді: власне дозволу; білета на право вилову риби або інших водних тварин; угоди на відвід рибопромислової ділянки або водосховища; ліцензії на спор­тивний і любительський вилов риби цінних видів.

Указаний вилов у заборонений час означає, що він проводиться тоді, коли будь-яка риболовля або зайняття іншим водним добувним промислом заборонені, або в строки, заборонені для добування певних видів і в конкретних водоймах.

До недозволених для промислу місць належать ті, де вилов риби або інших водних тварин заборонено взагалі або обмежено певним періодом часу. Наприклад, у водо­ймах заповідників, заказників риболовля зовсім заборонена, у деяких вона дозволя­ється лише після нересту.

До заборонених способів здійснення водного добувного промислу належать: до­бування риби або інших водних тварин із застосуванням вибухових, отруйних речовин, струму високої напруги, вогнепальної зброї тощо.

Відповідальність за злочин, передбачений ст. 249 КК, настає лише за умови, що діями винної особи заподіяно істотну шкоду. На те, що шкода є істотною, можуть указувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період не­ресту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо. Якщо внаслідок вчинених дій істотна шкода не настала, винна особа за наяв­ності до того підстав може нести відповідальність за ч. 3 або ч. 4 ст. 85 КУпАП (див. п. 12 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).

1. Суб’єктивна сторона злочину виражається у формі умислу.
2. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16 років. Дії службових осіб, котрі не­законно використовували з метою незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом своє службове становище, кваліфікуються за сукупніс­тю злочинів - за ст. 249 КК та злочинами у сфері службової діяльності.
3. Частина 2 ст. 249 КК визначає незаконними ті самі діяння, що передбачені

ч. 1 ст. 249 КК, якщо вони вчинені із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Під способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу маються на увазі різні прийоми та методи, застосування яких призводить до винищен­ня тварин у великій кількості, чи загибелі всієї популяції у певній водоймі, чи зни­щення певного виду тваринного світу.

При вирішенні питання про те, чи здійснювалося незаконне рибальство спосо­бом масового знищення, слід ретельно досліджувати характерні властивості засто­сованих знарядь, зокрема їхню руйнівну силу, характер взаємодії з оточуючим середовищем, обсяги шкідливого впливу на довкілля тощо (див. п. 13 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом особою, раніше судимою за таке порушення, має місце в тому випадку, коли особа була раніше засуджена за незаконне полювання за ч. 1 або ч. 2 ст. 249 КК і судимість не була знята чи погашена у встановленому законом порядку.

Вилов риби чи водних тварин зі спеціально облаштованих або пристосованих водоймищ, у яких вони вирощуються підприємствами, організаціями чи громадянами, за ст. 249 КК кваліфікувати не можна. За наявності відповідних підстав дії винної особи можуть кваліфікуватись як посягання на чужу власність (див. п. 12 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).