Стаття 243. Забруднення моря

1. Забруднення моря в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України мате­ріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров’я людей, або відхода­ми внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити закон­ним видам використання моря, а також незаконне скидання чи поховання в ме­жах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів -

караються штрафом від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання - і організації, яка видає дозволи на скидання, ін­формації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидан­ня чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило не­безпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря, -

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що в разі забруднення моря шкідливими матеріалами чи речовинами або відходами завдаються великі матеріаль­ні збитки, гинуть люди та страждають живі організми і навколишнє природне сере­довище.

Правила, які забезпечують безпечні умови користування морськими водами, ре­гламентовані рядом міжнародних актів: Женевською конвенцією про відкрите море (1958 р.); Конвенцією про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою (1969 р.); Конвенцією по запобіганню забруднення моря з суден (1973 р.) та ін. У від­повідності до них національне законодавство визначає статус та правовий режим внутрішніх морських чи територіальних вод України, включаючи права України на відповідній території, а також порядок їх здійснення (Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. (ВВРУ. - 1995. - № 24. - Ст. 189); Закон України «Про охорону на­вколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВРУ. - 1991. - № 41. - Ст. 546); Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 р. (ВВРУ. - 1995. - № 21. - Ст. 152); Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. (ВВРУ. - 1992. - № 2. - Ст. 5); Постанова КМУ «Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіально­го моря від забруднення та засмічення» від 29 лютого 1996 р. № 269 та інші норма­тивно-правові акти).

1. Об’єктом злочину виступає складова частина охоронюваного кримінальним правом природного середовища - море, живі ресурси моря і здоров’я людей - від за­подіяння їм шкоди забрудненням.
2. Предметом злочину є внутрішні морські чи територіальні води України, води виключної (морської) економічної зони України, а також відкрите море.

До внутрішніх морських вод належать.

• морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України;
• води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові спо­руди, які найбільше виступають у бік моря;
• води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря впер­ше утворюється один чи декілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі;
• води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Територіальні води України - це морський пояс, що примикає до сухопутної те­риторії або внутрішніх морських вод, шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки (ст. 5 Закону України «Про Державний кордон України»). В окремих випадках інша ширина територіаль­ного моря України може встановлюватися міжнародними договорами України, а за відсутності договорів - відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнарод­ного права.

Виключну (морську) економічну зону України складають морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 мор­ських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море Украї­ни (ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України»).

Відкрите море - це весь морський простір, який не входить у територіальні та внутрішні води України або іншої держави і на який не поширюється нічий сувере­нітет.

1. Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 243 КК) визначається законом як забруд­нення моря і проявляється в таких двох формах: 1) у порушенні спеціальних правил поводження зі шкідливими матеріалами чи речовинами, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря; 2) у незаконному скиданні чи похованні в межах внутріш­ніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених мате­ріалів, речовин і відходів.

Порушення спеціальних правил - це дія або бездіяльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони моря від забруднення, зокрема Водного кодексу України, Правил охорони вну­трішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення, установ­лених Постановою КМУ від 29 лютого 1996 р. № 269. Кваліфікуються лише ті дії, які прямо заборонені, зокрема такі, як застосування стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод тощо. Бездіяльність кваліфікується як злочин, якщо проявляється у невжитті водоко­ристувачем відповідних заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Шкідливі речовини - це забруднюючі речовини та фізичні і біологічні фактори техногенного походження, що викидаються в море та можуть впливати на здоров’я людей і довкілля.

Відходи - будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи ви­явлення та від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Важливе значення у визначенні об’ єктивної сторони цього складу має така ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушення спеціальних правил поводження з певними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України, а забруднення моря шляхом незаконного ски­дання чи поховання вказаних речовин - у межах внутрішніх морських чи територі­альних вод України або у відкритому морі.

1. Як наслідок указаних дій необхідно встановити наявність забруднення моря і ство­рення небезпеки для життя і здоров’я людей або живих ресурсів моря чи можливість перешкодити законним видам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Небезпека для життя - це реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, на­приклад, внаслідок вживання риби, отруєної токсичними речовинами.

Небезпека для здоров’я - загроза захворювання людей у результаті, наприклад, купання в забрудненій морській воді.

Небезпека для живих ресурсів моря - це загроза загибелі водних живих ресурсів.

Перешкоджання законним видам використання моря - створення загрози унемож- ливлення рибництва, добування з моря сировини, відпочинку людей на морських курортах тощо.

1. Суб’єктивна сторона злочину може виражатися як умисною, так і необережною виною.
2. Суб’єктом злочину можуть бути службові особи суден (українських чи інозем­них) і портів (у випадку дачі незаконного розпорядження про скидання із суден шкід­ливих речовин або неприйняття заходів щодо запобігання вказаним діям).
3. Частина 2 ст. 243 КК передбачає відповідальність за вчинення тих самих діянь, що передбачені ч. 1 ст. 243 КК, проте наслідки цих діянь інші: загибель або захворювання людей, масова загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Загибель людей означає заподіяння смерті хоча б одній людині.

Захворювання людей - захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане із забрудненням моря.

Створення небезпеки для життя і здоров’я людей має місце і в разі, коли забруд­нення навколишнього природного середовища чи вчинення інших протиправних дій могло призвести до зараження хоча б однієї людини епідемічним або інфекційним захворюванням (див. п. 7 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004р. № 17).

Загибель об’єктів тваринного і рослинного світу - загибель риби або у певній аква­торії, або в місцях нересту. Критеріями тут виступають два моменти. Перший - повинна бути встановлена велика кількість загиблої риби одного чи декількох видів. Другий - вартість загиблої риби повинна оцінюватися у великих чи особливо великих розмірах.

З’ясовуючи питання про те, чи є загибель або захворювання об’єктів тваринного світу масовими, необхідно досліджувати відомості про чисельність тварин, риби, інших організмів, що загинули чи захворіли, їх поширеність на території України або конкретної адміністративно-територіальної одиниці (див. п. 5 ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 р. № 17).