Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів)

1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підробле­них недержавних цінних паперів -

караються штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, -

караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчи­нені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріаль­ної шкоди, -

караються штрафом від десяти тисяч до п’ятнадцяти тисяч неоподатковува­них мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. 1. Повторним у статті 224 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 цього Кодексу.

1. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян, а особливо великою - така, що у тисячу і більше разів перевищує нео­податковуваний мінімум доходів громадян.

(Стаття 224 у редакції Закону України № 4025-УІ від 15 листопада 2011 р.)

1. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері обігу недержавних цін­них паперів. Ці відносини регулюються законами України «Про цінні папери та фон­довий ринок» від 23 лютого 2006 р., «Про Національну депозитарну систему та особ­ливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 р. та іншими нормативно-правовими актами.
2. Предмет злочину - підроблені недержавні цінні папери.

Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цьо­го документа, іншим особам (див. ч. 1 ст. 194 ЦК).

Предметом цього злочину можуть бути лише недержавні цінні папери, емітента­ми яких є Автономна Республіка Крим, міські ради, юридичні або фізичні особи (у тому числі іноземні емітенти), які від свого імені випускають цінні папери і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Недержав­ними цінними паперами, зокрема, можуть бути: 1) облігації місцевих позик; 2) акції;

1. облігації підприємств; 4) ощадні (депозитні) сертифікати; 5) інвестиційні сертифі­кати; 6) векселі; 7) сертифікати фондів операцій з нерухомістю; 8) заставні; 9) іпотеч­ні облігації; 10) іпотечні сертифікати; 11) товаророзпорядчі цінні папери (надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, указаним у цих документах);

1. похідні цінні папери (механізм їх випуску та обігу пов’язаний із правом на при­дбання чи продаж протягом строку, установленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів).

Недержавні цінні папери можуть існувати: 1) у документарній формі, яка перед­бачає виготовлення сертифікатів - бланків цінних паперів, які видаються власникам цінних паперів і містять визначені законодавством реквізити та назву виду цінного папера (акція, облігація тощо) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо)» і засвідчують право власності на цінні папери, або 2) у бездокументарній формі, тоб­то у вигляді облікового запису на рахунках у системі електронного депозитарного обліку, який здійснюють депозитарії та зберігачі цінних паперів.

Предметом злочину, що розглядається, виступають тільки такі підроблені недер­жавні цінні папери, що мають значну схожість за формою та основними реквізитами зі справжніми цінними паперами, що перебувають в обігу.

Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних цінних паперів кваліфікується за ст. 199 КК.

1. Об’єктивна сторона злочину може виражатися: 1) у виготовленні підроблених недержавних цінних паперів, або 2) у збуті таких предметів, або 3) у їх використанні іншим чином.
2. Під виготовленням підроблених недержавних цінних паперів слід розуміти створення повністю фальшивих недержавних цінних паперів або часткову підробку справжніх недержавних цінних паперів (підробку номера, серії облігації чи інших реквізитів цінних паперів). Способи виготовлення можуть бути різними (ксерокопі­ювання, за допомогою спеціальної комп’ютерної техніки, малювання тощо) і на ква­ліфікацію цього злочину не впливають.

Виготовлення характеризується тим, що виготовлювач підробляє недержавні цін­ні папери таким чином, щоб вони мали значну схожість за формою та основними реквізитами (художнім оформленням, наявністю відповідних слів і цифр, підписів і відбитків печаток тощо) зі справжніми цінними паперами, що за його задумом у зви­чайних умовах ускладнить або зовсім виключить виявлення підробки під час її збуту, зробить можливим перебування таких цінних паперів в обігу. У протилежних випад­ках, коли особа «грубо» підробляє недержавні цінні папери, усвідомлює очевидну невідповідність їх форми чи основних реквізитів справжнім недержавним цінним паперам, проте розраховує збути їх із використанням суб’єктивних недоліків іншої особи (ослаблений зір, необізнаність щодо цінних паперів тощо) чи особливої об­становки і в такий спосіб заволодіти чужим майном, - дії кваліфікуються як незакін- чене чи закінчене шахрайство (ст. 190 КК).

Виготовлення підроблених недержавних цінних паперів, що існують у бездоку- ментарній формі, характеризується тим, що дії особи операційно завжди вчиняються з певними електронними даними, які вона змінює чи вносить додатково до цінного папера, що існує у вигляді електронного запису на рахунках у цінних паперах у сис­темі електронного депозитарного обліку цінних паперів. Якщо такі дії поєднувалися із несанкціонованим втручанням у роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, то вони можуть потребувати додаткової кваліфікації за ст. 361 КК.

У статті 224 КК ідеться про виготовлення цінних паперів реально існуючих емі­тентів. У разі виготовлення особою «цінних паперів» неіснуючої юридичної особи з метою продажу і заволодіння в такий спосіб чужими коштами дії можуть кваліфі­куватися як готування до шахрайства (статті 14 та 190 КК з урахуванням положень, передбачених ч. 2 ст. 14 КК).

1. Збут підроблених недержавних цінних паперів - це їх відчуження будь-яким способом, учинене їх виготовлювачем або іншою особою (наприклад, продаж, обмін, дарування).
2. Використання підроблених цінних паперів іншим нином охоплює всі інші, крім від­чуження, способи їх пред’ явлення під виглядом справжніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав або звільнення від обов’язків (наприклад, використання їх як застави або для отримання дивідендів, можливості голосування на зборах акціонерів).
3. Злочин вважається закінченим із моменту виготовлення з метою збуту, збуту чи використання іншим чином хоча б одного екземпляра підроблених недержавних цін­них паперів.
4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а виготов­лення цінних паперів - також метою їх збуту. При кваліфікації збуту підроблених недержавних цінних паперів чи використання їх іншим чином необхідно обов’язково встановлювати усвідомлення особою, що цінні папери підроблені. Мотиви злочину можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але враховують­ся при призначенні покарання.
5. Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Учинення служ­бовою особою передбачених ст. 224 КК дій із використанням влади чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень за наявності підстав може потребувати додаткової кваліфікації за статтями 364, 3641, 365 або 3651 КК.
6. Повторним у ст. 224 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або ст. 199 КК, і не була за нього засу­джена або мала судимість за нього, не зняту і не погашену в установленому законом порядку. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, установленими законом. У випадках вчинення особою декількох злочинів, передбачених ст. 224 КК, перший з яких не має кваліфікуючих ознак, перший злочин кваліфікується за ч. 1 цієї статті, а другий та наступні - за ч. 2 за ознакою вчинення його (їх) повторно (відповідно до п. 9 ППВСУ «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 4 червня 2010 р. № 7). Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Повторність цього злочину необхідно відрізняти від єдиного продовжуваного зло­чину, тобто вчинення двох або більше тотожних дій, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Наприклад, єдиним продовжуваним злочином є реалізація єдиного умислу щодо незаконного виготовлення підряд певної кількості підроблених недержавних цінних паперів. Відсутні загальні ознаки повторності також у діях особи, яка, здій­снюючи єдиний умисел на вчинення цього злочину, виготовила підроблені недержав­ні цінні папери з метою їх збуту і відразу збула їх.