- Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), -
карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
- Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, -
карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.
- Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, -
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.
- Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.
хічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному.
- Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, охоплюються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство, вбивство. При цьому замах на вбивство і вбивство, характеризуючи вчинене як особливо кваліфікований розбій (ч. 4 ст. 187 КК), не охоплюються цим складом і потребують додаткової кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК (а при наявності інших кваліфікуючих ознак вбивства - і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК). При замаху необхідно посилатися ще й на частини 2 чи 3 ст. 15 КК.
До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належать: насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто в момент його застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого (наприклад, скидання з висоти, здавлення шиї, застосування електроструму тощо).
Фізичне насильство при розбої може бути як відкритим (при усвідомленні його потерпілим чи іншими особами), так і таємним (нанесення удару ножем потерпілому, який спав).
Давання потерпілому без його згоди з метою вилучення у нього майна наркотичних, психотропних речовин, що призвели його до несвідомого стану і містили в собі небезпеку для його життя чи здоров’я (що усвідомлював винний), повинно кваліфікуватися як розбій.
- Психічне насильство виражається в погрозі заподіяти вказане фізичне насильство, у тому числі і в погрозі вбивством. Саме тому додаткова кваліфікація за ст. 129 КК при розбої, поєднаному з погрозою вбивством, тут не потрібна. Погроза повинна мати реальний характер і сприйматися потерпілим як така, що дійсно може бути реалізована. Наскільки вона була реальна, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з конкретної обстановки нападу.
Насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.
Розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того, чи вдалося винному заволодіти майном (усічений склад злочину).
- Суб’єктивна сторона та суб’єкт (див. коментар до ст. 185 КК).
- Такі кваліфікуючі ознаки розбою, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 187 КК); розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187 КК); розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою (ч. 4 ст. 187 КК), мають аналогічний зміст з такими ж ознаками крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).
Певну особливість мають ознаки: вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187 КК), і розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК). Виходячи з ч. 2 ст. 187 КК, повторність розбою має місце лише в тих випадках, коли йому передували тільки розбій або бандитизм.
При цьому для визначення цієї ознаки не має значення, чи була особа судима за попередні розбій чи бандитизм. Важливо лише встановити, що не спливли строки давності, або не погашена чи не знята судимість.
Вчинення раніше крадіжки, грабежу або злочинів, передбачених статтями 189191 КК, повторності розбою не утворюють.
Розбій, поєднаний із заподіянням умисних тяжких тілесних ушкоджень, має місце при фактичному спричиненні з метою заволодіння чужим майном тілесних ушкоджень, передбачених ст. 121 КК (див. коментар до ст. 121 КК). При цьому ці тілесні ушкодження охоплюються ч. 4 ст. 187 КК і додаткової кваліфікації не потребують. У тому ж випадку, коли тяжкі тілесні ушкодження при розбої потягли за собою смерть потерпілого, все вчинене за роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України у постанові № 10 від 6 листопада 2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (п. 11) (ВВСУ. - 2009. - № 12 (112)) підлягає кваліфікації за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 КК. Розбій, поєднаний з умисним вбивством, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 187 і п. 6 ст. 115 КК.
page
youtube
Аналізуйте судовий акт: Дії особи слід кваліфікувати як розбій, навіть якщо підозрюваний не погрожував потерпілій словесно (ККС/ВС у справі № 706/882/19 від 24.05.2021)
Ст. 187 КК України стверджує, що розбоєм є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. У даній справі чоловіка засуджено за те, що він дочекавшись часу, коли не буде у магазині людей, зайшов до приміщення магазину де перебувала потерпіла і, тримаючи в руках ніж, таким чином демонструючи його потерпілій, що остання сприйняла як реальну загрозу, викрав гроші, належні власниці магазину. Не погоджуючись з позицією судів про кваліфікацію таких за ч. 2 ст. 187 КК України, засуджений подав касаційну скаргу, посилаючись на те, що у його діях наявний склад злочину, передбачений ст. 186 КК України (грабіж). Читати повністюРозбій чи грабіж?
Аналізуйте судовий акт: Розбій є закінченим з моменту здійснення нападу, факт заволодіння майном значення не має (ВС/ККС у справі № 552/5608/18 від 28.04.2021)
Розбій сміливо можна віднести до найнебезпечніших майнових злочинів, адже склад злочину, передбаченого ст. 187 КК України посягає на два об’єкти: майно потерпілого та його здоров’я.
Виходячи із об’єктивної сторони вказаного злочину розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Ураховуючи два об’єкти посягань може виникнути питання: а з якого саме моменту розбій є закінченим? З моменту вчинення насильства або ж з моменту безпосереднього заволодіння майно?
У даній справі особу було засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України.
Згідно вироку суду засуджений перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив напад на потерпілу з метою заволодіння її майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я останньої, з метою подолання опору потерпілої та подальшого заволодіння майном останньої, лівою рукою схопив останню за шию та правою рукою завдав не менше двох ударів в обличчя потерпілої, завдав один удар по тулубу потерпілої. Після цього, засуджений схопив за ремінець сумки, яку тримала в руках потерпіла, повалив потерпілу на тротуар та намагаючись вирвати з рук потерпілої сумку, протягнув потерпілу по асфальту на відстань близько двох метрів. Після цього, засуджений тримаючи за ремінець сумку, яку з іншого боку продовжувала утримувати потерпіла, завдав ногами не менше п`яти ударів в голову, шию, плечі та сідниці потерпілій.
Апеляційний суд в цілому з вироком погодився.
Проте, сторона захисту подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, яку вмотивувала тим, що судом не правильно кваліфіковано засудженогої за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки останній не перевірив доведеність стороною обвинувачення обов`язкових ознак об`єктивної сторони цього злочину, а тому правильною кваліфікацією є ч. 2 ст. 125 КК України.
Касаційний кримінальний суд з доводами скарги не погодився та залишив її без задоволення.
Приймаючи таке рішення ККС послався на наступне.
Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України, є заподіяння особі, яка зазнала нападу, насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, або погроза застосування такого насильства.
Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
Виходячи зі статті 187 КК України, розбій характеризується нападом, який може бути відкритим або несподіваним для потерпілого (таємним). Напад завжди супроводжується насильством над потерпілим як способом подолання дійсного чи можливого опору з метою заволодіння чужим майном. Обов`язковою ознакою розбійного нападу є небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, насильство. При цьому фізичне насильство полягає у силовому впливові на потерпілого, який призводить до заподіяння йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також в інших насильницьких діях, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх заподіяння. В останньому випадку винна особа повинна усвідомлювати можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, незалежно від того, заволодів майном злочинець чи ні.
Аналізуйте судовий акт: Застосування при нападі до потерпілого газу дратівливої дії повинно кваліфікуватись як розбій лише у разі заподіяння тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та здоров’я потерпілого (ВС/ККС у справі № 686/10404/17 від 17.09.2020)
Диспозицією статті 187 Кримінального кодексу України передбачено кримінальне покарання за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
При цьому законодавцем у вказаній нормі не вказано яке ж саме насильство повинно визнаватись таким, що є небезпечним для життя чи здоров’я.
Проте, стала судова практика, зокрема положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», небезпечним для життя чи здоров'я насильство - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
Нібито все зрозуміло та просто. Однак у справі, рішення у якій пропонується до уваги, виявилось, що суди по різному трактують ці положення, що тягне за собою невірну кваліфікацію дій винних осіб.
У даній справі органом досудового розслідування особі було інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.
Однак, під час судового розгляду прокурором обвинувачення було змінено та дії засудженого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 186 КК України.
Апеляційним судом вказаний вирок було скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд під час якого прокурором знов було змінено обвинувачення на ч. 1 ст. 187 КК України.
За результатами розгляду судом дії засудженого вже самостійно перекваліфіковано на ч. 2 ст. 186 КК України і апеляційний суд залишив вказане рішення без зміни.
За вироком суду винну особу засуджено за те, що остання перебуваючи в під`їзді будинку, застосувавши насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, а саме розпиливши в обличчя потерпілої сльозогінний газ із невстановленого газового балона, тим самим дезорієнтувавши жінку, вирвав з її рук сумку з майном потерпілої, заподіявши тим самим потерпілій матеріальної шкоди.
На зазначені рішення прокурором було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано незаконною перекваліфікацією дій засудженого.
Оцінюючи вказані доводи Касаційний кримінальний суд у своїй постанові зазначив, що застосування до потерпілого без його згоди отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров`я чи не було, кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст. 186 КК України або за відповідною частиною ст. 187 КК України.
При цьому використання газового балончика при заволодінні чужим майном створює склад розбійного нападу не в будь-якому випадку, а лише тоді, коли таке застосування газової речовини або погроза її застосування під час вчинення злочину було чи могло бути небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
Однак згідно матеріалів справи судова-медична експертиза на предмет з’ясування тяжкості тілесних ушкоджень спричинених потерпілій не проводилась, а тому стороною обвинувачення не було доведено належними та допустимими доказами, що застосування засудженим до потерпілої сльозогінного газу було чи могло бути небезпечним для її життя чи здоров`я.
Отже дії винної особи вірно кваліфіковано як грабіж.