Стаття 127. Катування

1. Катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізич­ного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою за­лякування чи дискримінації його або інших осіб -

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

(Стаття 127 у редакції законів України № 2322-ІУ від 12 січня 2005р., № 270-УІ від 15 квітня 2008 р. та № 1707-УІ від 5 листопада 2009р.)

1. Під мученням слід розуміти дії, що заподіяли потерпілому страждання шляхом тривалого позбавлення їжі, пиття, тепла, залишення його у шкідливих для здоров’я умовах та інші подібні дії.
2. Інші насильницькі дії можуть мати вираження у мордуванні, тобто діях, пов’язаних із багаторазовим або тривалим спричиненням болю (щипання, шмагання, нанесення численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими пред­метами, застосування термічних факторів тощо), посяганні на статеву недоторканість, заподіянні тілесних ушкоджень тощо.
3. Злочин вважається закінченим із моменту настання наслідків у вигляді заподі­яння потерпілому сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання, а також причинного зв’язку між вказаними діяннями і наслідками. Заподіяння під час катування потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження за обста­винами, що обтяжують кримінальну відповідальність за цей злочин, або умисного тяжкого тілесного ушкодження потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 122 КК або частинами 1 чи 2 ст. 121 КК.
4. Якщо катування було поєднане з незаконним позбавленням волі, зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, то вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 127 та відповідно до статей 146, 152 чи 153 КК.
5. Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умисною формою вини та на­явністю спеціальної мети - примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що супе­речать її волі, у тому числі отримати від потерпілого або іншої особи відомості чи визна­ння, покарати його чи іншу особу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюються, або залякування чи дискримінація його або інших осіб.
6. Суб’єктом катування є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
7. Обставинами, що обтяжують кримінальну відповідальність за катування, є: вчинення таких діянь повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з мо­тивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (ч. 2 ст. 127 КК).

Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32 КК. Про вчинення зло­чину за попередньою змовою групою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК. Про вчинен­ня злочину з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості див. коментар до п. 14 ч. 2 ст. 115 КК.

Дії службової особи, яка при перевищенні влади або службових повноважень чи примушуванні давати показання застосувала катування, повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів: за відповідною частиною ст. 127 КК та частинами 2 чи 3 ст. 365 КК, ч. 2 ст. 365[1], або за ч. 2 ст. 373 КК.